Появі торговельних мереж в Україні свого часу раділи: зручно покупцям, зручно постачальникам товару. Гарні зали, яскраві полиці, зграйки консультантів і менеджерів. Особливо раділи молочники: сучасні полиці нових супермаркетів, які тримали потрібну для зберігання температуру молочних продуктів, а також інші переваги вирішували купу проблем. 

Розвивалися мережі, харчова промисловість країни теж не стояла на місці ‒ продукції випускалося все більше, бажаючих продавати через мережі теж. У торгівлі з‘явилася можливість вибирати ‒ кому із постачальників віддати перевагу. І вибирати виявилося легко, бо торгових мереж небагато. А постачальників ‒ черга. Фактично, з’явилася свого роду монополія, інформує UAINFO.org з посиланням на NewsOboz.org.

Почалася довга історія болючих стосунків між постачальниками харчової продукції та торговими мережами, основною прикметою яких стало те, що слово «договір» перестало відповідати своєму змісту. Можливість домовлятися у цих стосунках було виключено. Користуючися монопольним становищем, мережі диктували свої умови, а компанії виробників харчових продуктів вимушено це терпіли. Умови, за якими доводилося співпрацювати, шкодили не тільки їх економіці. Вони стали впливати на споживачів. У ціні молочних продуктів на полиці частка, що її забирає торгівля, стала непристойно великою: крім торгової націнки, туди включалися і так звані «бонуси» мережі, що додатково робило продукцію помітно дорожчою. 

Невдоволення постачальників харчової продукції цим становищем наростало і ось нарешті у Верховній Раді з‘явивився «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення сприятливих умов для товаровиробників при реалізації харчових продуктів» №6068, причому у декількох варіантах - №6068-1, №6068-2, №6068-3, а також «Проект Закону про основні засади торговельної діяльності харчовими продуктами» №6155, який теж стосується цієї теми. Причому із всіх названих тільки у підготовці законопроекту №6068-3 брали участь найбільш зацікавлені у змінах  ‒ представники харчової галузі, переробники. Вони вклали у розробку законопроекту чимало зусиль та набутого у співпраці з мережами практичного досвіду. 

Олександр Сова

Олександр Сова, депутат Верховної Ради України, автор законопроекту №6068-3: «Поява і розвиток торговельних мереж в Україні ‒ це позитивне явище. Зараз у нас  70% всього обсягу продажів харчових продуктів продається саме через мережі. У той же час, стиль їх співпраці з контрагентами свідчить про застосування практик недобросовісної конкуренції. 

Наприклад, відомо, що торгові мережі нав’язують договори, в які включено послуги не пов’язані зі змістом та предметом договорів про надання послуг з продажу харчових продуктів. В договір можуть бути включені оплата за вхід в торговельні мережі, якщо це відбувається вперше, оплата промоакцій, які проводить мережа, щорічні безумовні бонуси, оплата за кількість одиниць проданої продукції та ряд інших.  

Крім того, торговельні мережі зобов’язують постачальників фінансувати їх операційні витрати, які нерозривно пов’язані з їх власною основною діяльністю: присвоєння артикулів, введення нових товарних позицій, розпалетування продукції, викладка товарів на торговельне обладнання тощо.  

Недобросовісна конкуренція ‒ явище, яке зустрічається не тільки в Україні. Свого часу подібне спостерігалося і в Європі і змусило виробників харчових продуктів добиватися врегулювання відносин з торгівлею. І тому у квітні 2019 року Європейський парламент прийняв директиву 2019/633 щодо нечесних торговельних практик в бізнес стосунках на ланцюзі постачання харчових продуктів. 

Для покращення захисту від недобросовісної конкуренції нам варто скористатися напрацьованим в ЄС досвідом встановлення ринково справедливого розподілу доданої вартості на ланцюгу виробник-переробник-споживач. Саме тому для забезпечення продовольчої безпеки держави потрібно внести зміни до законодавства, які будуть відповідати директиві ЄС 2019/633». 

Aрсен Дідур

Aрсен Дідур, виконавчий директор Спілки молочних підприємств України: «Абсолютно бесправне становище виробників молочних продуктів у стосунках з торговими мережами вже давно викликає обурення тих, хто працює у переробці. Починаючи з процедур підписання об’ємних договорів різного виду (підкреслюю, не одного, а трьох одночасно) і до невиправдано відтермінованої оплати за свій товар, яку виробник часто може отримати тільки через 180 днів після поставки, все відбувається так, як того бажає торгівля. Це і оплата надуманих послуг, і вимушене включення до собівартості своєї продукції так званих «бонусів мереж», і ще багато чого дивного. Через пізні розрахунки виробник фактично фінансує операційну діяльність торгівлі. У той час як мережі, часто з передоплатою, закуповують для продажу в Україні молочні продукти за кордоном.  

Тобто, імпортні молочні продукти, субсидовані урядами країн ЄС, звідки до нас надходить молочна продукція, стоять на полицях поруч з продукцією вітчизняних заводів, які не отримують ніяких субсидій і постійно перебувають «на голодному пайку», потерпаючи від дефіциту обігових коштів. 

Цікавим є питання появи «альтернативних» варіантів законопроекту №6068. Виглядає це як спроба відтягнути вирішення цього нагального питання. Наприклад, у двох альтерантивних варіантах пропонується розробити новий Закон, який би регулював відносини постачальників і торгівлі, а, як відомо, розробка і прийняття нового Закону це досить довга процедура, у той час як №6068-3, який підтримують переробники, пропонує врегулювати існуюче викривлення на ринку внесенням змін до існуючих законів, що дозволить набагато швидче провести всі законодавчі процедури і перейти до нової моделі відносин. В іншому варіанті пропонується вводити закон в дію через 3 роки після його прийняття. Та й сам факт появи такої кількості «альтернатив» говорить про те, що є очевидна спроба затягнути процес, а тим часом залишити все як є.  

А якщо залишити як є, то за того тиску, який зараз відчуває молочна галузь ‒ дорога сировина, висока ціна енерго- та інших виробничих ресурсів, скорочення поставок молока у переробку і викривлені відносини з торгівлею ‒ то процес закриття цехів, який уже почався, пришвидчиться. Будуть закриватися і цілі заводи. А це вже не тільки питання існування бізнесу власників, це питання продовольчої безпеки країни і соціальної напруженості в суспільстві. Це збільшення безробіття та зниження купівельної спроможності громадян, чого наша економіка не може собі дозволити. Тому я вважаю, що держава має втрутитися, і втрутитися терміново. Ми у Спілці над цим працюємо». 

Асоціації переробних підприємств харчової галузі України ‒ Об’єднання «Спілка молочних підприємств України», Асоціація українських виробників «Морозиво і заморожені продукти», Громадська Спілка «Борошномели України», Асоціація «Союз птахівників України», Всеукраїнська асоціація пекарів та Українська корпорація по виноградарству та виноробній промисловості «Укрвинпром» підписали Звернення до Голови Комітету ВР з економічної політики Наталухи Д.А., в якому закликають підтримати законопроект №6068-3, який розроблено з урахуванням європейської директиви 2019/633 та практичного досвіду, набутого українськими виробниками харчових продуктів у співпраці з торговими мережами. Це дозволить зменшити тягар негативних економічних факторів, які зараз нищать нашу харчову галузь, та дасть можливість зробити ціни на харчові продукти доступнішими. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube