Доньки князя Ярослава Мудрого. Фреска ХІ століття в Софійському соборі

Ярослав Мудрий вважається достовірно свекром трьох королів і, ймовірно, чотирьох. Усі ці союзи важко назвати «сусідськими». Швидше, підшукуючи наречених дочкам, Ярослав дивився те що, щоб охопити центральну, західну і північну Європу родинними зв'язками. Чи... княжни обирали своє кохання самі?

Анна, королева Франції

Найзнаменитіша з дочок князя Київського та шведської принцеси Інгігерди прославилася в тому числі тому, що, ставши дружиною французького короля, виявилася багаторазовою прапрабабкою практично всім представникам європейських правлячих династій дев'ятнадцятого століття. Вона також запам'яталася Європі своєю красою, освіченістю, вмінням годинами скакати верхи та... скандальною історією кохання, інформує UAINFO.org з посиланням на портал Goodhouse.

Ні, з французьким королем жодного особливого скандалу не було. Правда, наречений був старший років на двадцять, а то й більше, але чоловіком ще міцним - йому було сорок три роки, він добре харчувався і багато вправлявся в обладунках зі зброєю. Така ж різниця у віці була у батьків князівни, так що навряд чи її бентежила.

До Анни король Генріх поставився з великою повагою. Її вперше в історії Франції коронували як співправительку, надалі, ймовірно, вона брала участь у складанні наказів, які він віддавав, і правила за його відсутності — Генріх був любителем військових походів.

Читайте також: Пропавшие останки Ярослава Мудрого оказались в центре конфликта России и Украины – The Wall Street Journal

У європейському суспільстві Анна плавала як риба у воді. Королева із задоволенням листувалася з найвизначнішими людьми Європи, їздила на полювання, дивуючи азартом і витривалістю чоловіків, і народжувала своєму королю дітей. До її послуг було все, і якби вона, приміром, не знайшла ванної, то могла б просто наказати побудувати собі розкішну терму - але ванна в палаці Генріха була достовірно.

На жаль, чоловік незабаром охолодів — можливо, вік узяв своє, можливо, характерами не зійшлися. Втім, він і любителем жінок ніколи не був. Але Анні, схоже, не довелося вести життя опальної дружини. Невідомо, щоб її кудись відсилали або позбавляли утримання.

Тож скандал вибухнув після смерті чоловіка. Анна вийшла заміж вдруге, за великим і взаємним коханням, але... за одруженого графа. Той, звичайно, оголосив, що кидає дружину, але в католицькому світі це було дуже непросто. Анні теж довелося дещо залишити — зректися своєї королівської влади. На троні сидів її люблячий син, який відбивав гнів суспільства від матері, як міг, але якби вона залишалася його співправителькою за такого способу життя — це серйозно похитнуло б його владу.

Скандал тривав близько тринадцяти років, до смерті коханого королеви. Перша дружина графа писала скарги в усі церковні та світські інстанції, Анні довелося ховатися з коханим у глушині — її не пустили б у пристойне зібрання. Врешті,  вона заснувала монастир, щоб замолити свій гріх.

Після смерті коханого Анна прожила недовго. Невідомо, що спричинило її смерть у ранньому, по суті, віці, хоча легенди кажуть, що туга. Вона повернулася до двору сина, але придворне життя її вже не розважало. Швидше за все, в Анни розвинулася депресія, а лікувати її на той час не вміли.

Анастасія, королева Угорщини

Ніхто не знає справжнього імені старшої дочки Ярослава. За звичаєм Рюриковичів, імена жінок ніяк не записували — принаймні без особливої ​​необхідності. У пізніших хроніках поляк Ян Длугош кличе її Анастасією - придумавши це ім'я сам або звернувшись до легенд сусідів-угорців, хто знає. Але її шлюб приніс їй нещастя, хоча, швидше за все, укладався у любові.

Коли Анастасія тільки розцвітала як дівчина, у Києві шукав притулку угорський герцог Андраш - він рятувався від переслідувань свого дядька, першого короля Угорщини Іштвана. Андраш був молодий — за двадцять, встиг освоїти галантні манери за життя при дворі богемського князя і заради одруження з Анастасією готовий був охреститися. Оскільки у дядька помер єдиний син, Андраш був одним з основних претендентів на угорський престол. Крім того, він був другом (не в політичному, а у звичайнісінькому людському сенсі) польського короля Мешка. Загалом, юнак виглядав чудовим нареченим як для Анастасії, так і для її батька.

Читайте також: Принцессы – жертвы домогательств своих царственных отцов и братьев

Через вісім років безхмарного сімейного життя на території тестя та тещі Андраш став королем Угорщини (дуже криваво, але це інша історія). Анастасія та їхня дочка Аделаїда переїхали до чужої країни. Тут Анастасія нарешті народила двох синів, і це різко погіршило стосунки Андраша з його братом Білою, який до того, схоже, сподівався, що королева більше народжувати не зможе, і він буде єдиним спадкоємцем престолу. До всіх неприємностей в Андраша стався інсульт, його розбив параліч. Анастасія взяла керування країною на себе, але Бела використав і слабкість брата, і «ніжне» царювання його дружини для того, щоб набрати союзників і підняти повстання. Андраша було вбито, а Анастасії з дітьми довелося тікати з країни.

Анастасія знайшла притулок у німецького короля Генріха IV, але довго страждати у вигнанні їй не довелося. Білу ніби покарали самі небеса: одного разу він сів на свій трон, і той під ним... розвалився. Бела так сильно покалічився, що дуже скоро болісно помер. Новим королем спішно оголосили старшого сина Анастасії Шоломона.

Але після повернення в Угорщину життя Анастасії було сповнене скандалами. Вона невдало вийшла заміж вдруге, за німецького графа, її одного разу вдарив власний син, а потім скинули сини Бели за підтримки рідного брата Анастасії, і усій родині знову довелося вирушати до Німеччини. Там, живучи в чужому краю з милості, вона й померла.

Олісава, королева Норвегії

До норвезьких хронік дочка Ярослава увійшла як Єлизавета, або Еллісів, але історики вважають, що так норвежці осмислили ім'я Олісава. Її нареченим став Харальд, молодший брат... колишнього нареченого її матері, короля Олафа. Вони познайомилися, коли Олісаві було чотири, а Харальду — п'ятнадцять, і вона розцвітала на його очах. Хто знає, чи ревнував Ярослав до Олафа, як і раніше, чи дійсно вважав, що брат норвезького короля — недостатньо висока партія для його дочки, але Харальдові довелося домагатися цього весілля дуже довго і вперто.

Щоб вразити князя Київського багатством, він вступив на службу до візантійського імператора і воював від його імені у різних краях – навіть в Африці бував.

Читайте також: Корону за любовь! Как король Британии отрекся от престола, чтобы жениться на простой американке

Всі роки поневірянь він писав пісні про любов до Олісави, склавши справжній цикл. Ймовірно, він знаходив способи передавати ці пісні Олісаві — всі діти Інгігерди знали шведську, а норвезька в ті часи була ближче до неї, ніж зараз.

Повернувшись зі славою і багатством, Харальд нарешті зміг одружитися з князівною. Незабаром він став королем Норвегії та переїхав туди з коханою дружиною. Їхнє щастя розбилося від того, що Олісава не змогла народити йому сина. Після двох доньок поспіль — Марії та Інгігерди, швидше за все, королева втратила здоров'я та більше не могла виносити.

За норвезьким звичаєм Харальд узяв собі до будинку другу дружину, норвежку Тору. Для Олісави це, мабуть, було болісно, ​​але вигнати Тору можливості не було — вона швидко народила королю двох синів. Зате, коли Харальд поїхав воювати до Англії, з ним вирушили саме Олісава та доньки — мабуть, королева сподівалася далеко від суперниці повернути кохання чоловіка.

Залишивши сім'ю на Оркнейських островах, у безпеці, Харальд подався битися — і загинув. Того ж дня, за переказами, загинула його дочка Марія. Олісаві та Інгігерді довелося повернутися до Норвегії.

Залишок життя Олісава провела на утриманні у молодшого пасинка, а її дочка Інгігерда стала королевою Данії.

Агафія, королева Англії

Найміфічніша з дочок Ярослава, Агафія-Агата, чи то була, чи ні. Відомо, що Інгігерда, дружина Ярослава, любила вітати при дворі юних принців-вигнанців — чи з політичних мотивів, чи з жалю. Серед вихованих у Києві чужоземних принців були два юнаки-англійці, діти вбитого дядьком Інгігерди короля. Дядько відправив їх до Європи, щоб там їх убили — сам він побоювався, мабуть, помсти підданих чи того, що від нього відвернеться доля. Натомість Інгігерда взяла принців під свій захист.

Один із них, Едуард, увійшов в історію як король на прізвисько Вигнанець. Насправді шанси, що він поверне собі престол, були невеликі, тому якщо Агафія, на якій він одружився в Києві, була справді дочкою Ярослава (втім, за становищем йому інші київські дівчата не підходили), то шлюб їх був скоріше за коханням, ніж із далеким розрахунком тестя. Тим більше, що обоє були дуже молоді й швидше за все гарні: матері обох славилися красою.

Читайте також: Похід на Москву і Хотинська битва. Як гетьман Петро Сагайдачний порозумівся з поляками

Незабаром після весілля Едуард довідався, що узурпатор помер. Йому успадковував його брат — але брат цей, наполовину англійського походження, дотримувався обітниці безшлюбності й був родичем принцу-вигнанцю. Таким чином, Едуард став спадкоємцем першої черги.

На те, щоб нагадати про це новому королеві, знадобилося років із десять. Ще через чотири роки принц разом із сім'єю приїхав до Англії. І... раптово помер. Схоже, місцева еліта не була готова до короля, вихованого в далекій східній країні. Його юний син не зміг йому успадкувати, оскільки Англію негайно захопив нормандець Вільгельм, скориставшись невнятицею навколо престолу.

Агафії довелося тікати з дітьми — сином і двома дочками — до Шотландії. Її дочка Маргарита стала дружиною шотландського короля, дочка Христина зробила духовну кар'єру, закінчивши життя настоятелькою монастиря, а син Едгар згодом пішов служити синові Вільгельма Завойовника, залишивши претензії на трон.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube