ПТСР належить до групи розладів, які можуть минутися самостійно, та якщо є яскраво виражені симптоми, варто звернутися за допомогою

В Україні третій місяць триває війна. Велика кількість людей знаходиться на передовій. Волонтери та лікарі працюють у надскладних умовах. Щодня ми читаємо жахливі новини з Маріуполя, дізнаємося про нові факти звірств на Київщині, когось втрачаємо на фронті чи в тилу. Додамо до цього емоційну та фізичну втому, інформаційне навантаження, стан невизначеності тощо. На фоні перерахованих обставин може видаватися, що ми точно матимемо психічні проблеми. Зокрема наразі досить активно використовують термін — посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Як колись хандру чи емоційне виснаження називали депресією, так зараз усе називають ПТСР. Довкола використання цього терміну існує багато міфів, тож пропоную розібратися які з них правдиві, а які — лише вигадка, пише для НВ кандидат психологічних наук, психотерапевт та медичний психолог Спартак Суббота, інформує UAINFO.org.

Міф 1: після травматичних подій ми всі страждатимемо від ПТСР

Для початку пропоную визначитися з терміном. Посттравматичний стресовий розлад — це комплексний розлад, пов’язаний з пережитою травмою та гострою реакцією на стрес. Його симптоми можуть виникати як в короткий, так і триваліший період після травматичної події — як правило, протягом перших трьох місяців.

Читайте також: Посттравматичний стресовий розлад: як проявляється і як з ним впоратись 

В середньому до 20% людей, які пережили травматичні події, мають ПТСР. Тому казати, що ПТСР буде в більшості людей, неправильно. Також варто розуміти, що ризик отримати діагноз ПТСР пов’язаний з великою кількістю чинників, зокрема з особливістю нервової системи, вікном толерантності, попереднім негативним досвідом, внутрішніми та зовнішніми ресурсами тощо. Тому далеко не всі люди входять до групи ризику.

Міф 2: ПТСР буває лише у військових

Ми часто чуємо про цей діагноз в контексті війни, але насправді він може виникнути за різних тривожних подій, зокрема ДТП, стихійного лиха тощо. Навіть таємниця, яку ми не можемо нікому розповісти, може стати причиною серйозної психологічної травми.

ПТСР проявляється, коли людина не має ресурсів психологічно впоратися з гострим травматичним епізодом. Наприклад, аварія, в якій померли близькі люди, тривале перебування під обстрілами, сексуальне насилля — події, які можуть призвести до ПТСР. І чим більше людина психічно й фізично виснажена, тим більша ймовірність, що вона може не впоратися з цим епізодом. Також до групи ризику належать вагітні жінки, люди, які раніше стикалися з насильством або мають психічні розлади різного характеру, незахищені верстви населення.

Міф 3: ПТСР усі переживають однаково

Ні, люди дуже різні, відповідно і поводяться та реагують на травматичні події по-різному. Звичайно посттравма має свої симптоми, серед них:

— флешбеки, коли людина прокручує та ніби бачить травматичні події знову і знову;

— самоізоляція та уникнення контактів;

— негативні емоційні та когнітивні порушення (проблеми з пам’яттю, емоційна нестабільність, емоційне оніміння, апатія, сплески гніву, симптоми депресії);

— підвищена тривожність;

— загострення хронічних соматичних захворювань (тобто не психічні порушення, а самі фізичні — від дихальних, серцево-судинних до шлункових та інших хвороб).

Але хочу зауважити, що симптоми та їхні прояви дуже індивідуальні. Тому найкраще звернутися до професіоналів, які допоможуть вам поставити правильний діагноз.

Міф 4: ПТСР не лікується

Навпаки, лікується і досить успішно. Зазвичай при лікуванні ПТСР використовують травмофокусовану когнітивно-поведінкову терапію та метод десенсибілізації та репроцесуалізації травми з допомогою руху очей (EMDR). Але підхід до лікування індивідуальний та залежить від симптоматики. Тому важливо обрати лікаря, який спеціалізується саме на лікуванні постравматичного синдрому.

Міф 5: ПТСР можна вилікувати самостійно

Річ у тім, що ПТСР дійсно належить до групи розладів, які можуть минутися самостійно. Та якщо є яскраво виражені симптоми, з цим варто звертатися за допомогою саме до психотерапевта чи психіатра. Психолог тут не допоможе.

Як підтримати близьких з ПТСР?

По-перше, забезпечити відчуття безпеки. Людина повинна розуміти, що місце, де вона знаходиться — безпечне. Прокидатися та засинати у спокої та розумінні, що загрози немає, дуже важливо для людини з постравматичним стресовим розладом.

По-друге, допомагайте з соціалізацією. Людина з ПТСР може уникати прогулянок чи контактів із людьми, але це лише шкодить їй. Спілкування з друзями, близькими, родиною допоможе отримати позитивний соціальний досвід та покращити загальний психологічний стан.

Читайте також: "Мама його розбудила, а він став її душити". Як учасники війни за Карабах намагаються впоратися з ПТСР 

По-третє, давайте невеличкі завдання: допомогти у домашніх справах, сходити до магазину тощо. У такий спосіб людина відчуває себе потрібною та корисною.

Та передусім хочу наголосити на тому, що з людьми, які мають посттравматичний розлад, повинні працювати саме професіонали. Так, підтримка близьких дуже важлива. Але якщо ви або ваші знайомі почуваєте себе некомфортно та помічаєте симптоми ПТСР, краще не зволікати та звернутися до лікаря. Оскільки дбати про своє фізичне та психічне здоров’я — наше першочергове завдання, особливо у цей складний період.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube