Вони будуть святкувати "побєдобєсіє" і через рік, і через два. Бо це відноситься до тої ж категорії, що й багаторазові спроби закріпитися в Чорнобаївці. Бути впертим непогано, але дивлячись в чому.

Про це на власній сторінці у Facebook пише блогерка Олена Кудренко, інформує UAINFO.org. 

В той час, коли росіяни вперто намагаються довести самим собі (бо всім іншим вони довели протилежне), що вони ще "ого-го" і можуть "павтаріть" - російські родичі окупантів штурмують гарячу лінію Міністерства внутрішніх справ України з проханнями надати інформацію щодо зниклих російських військових. Звернень вже більше 32 000, частина з яких надійшли на телеграм-канал "ищи своих", а 12 000 - на гарячу лінію. Коли представники МВС питають росіян, чому вони не знаходять ці відповіді у власній країні, від своєї влади, їм відповідають, що російська влада їм бреше.

В той час, коли росіяни звозять окуповане українське населення на імітацію "парадів" і забирають для цього в людей документи (прийдеш на парад - віддамо) - виробники Javelin збільшують виробництво через попит, вдвічі, причому, як повідомляють, "терміново".

Читайте також: Дроздов: 9 мая – основний маркер російськості. Це і є той шифр-код-пароль, по якому рашка заходить у твої двері, навіть не питаючи 

В той час коли росіяни ще хизуються якоюсь надуманою величчю - їх промисловість стає, а тисячі людей залишаються без роботи. Можливо, з Москви це не видно, бо Москва і Росія виглядають як трошки різні утворення - але саме з промислових регіонів ця Москва й годується. І не далекий той час, коли за рахунок мільйонів росіян, які не бачили ніколи унітаза та інтернета - тільки Москва в Росії й залишиться. Без армії, без нафти й газу, без розвитку.

В той час, коли російські посадовці приїздять до наших окупованих міст і кажуть, що вони там тепер назавжди - наші бійці посувають щогодини окупантів до їх кордонів. І недалекий той час, коли ми поставимо гаубиці біля Бєлгорода. І тоді вже не матиме значення, про що говорить Скабєєва чи Соловйов.

В той час, коли росіяни вперто виставляють себе на посміховисько, обмальовуючи рашистською символікою Z лавочки на Кіпрі, та хизуючись триколорами в Берліні - ми, українці, знову й знову збираємо трупи вбитих російських військових зі своїх територій, і їх ДУЖЕ багато. В той час, коли росіяни продають крадені в Херсоні овочі на ринках Ялти чи Краснодару - ми, українці, відновлюємо дороги та сполучення з Ірпінем, відкриваємо пекарні та обробляємо розміновані поля. І коли одні крадуть - ми створюємо, відновлюємо, відроджуємо.

Читайте також: Немировский: Путина берут за жабры, ему конец, а для Украины 9 мая станет историческим днем

Прірва між нами. Завжди була, є і буде. І поки росіяни проводять "паради" із залишками своєї техніки, витираючи ноги об честь і гідність - ми, Україна, стаємо сильнішими. Колись, в дуже недалекому майбутньому, розрив між нами, між нашими арміями, не кажучи вже про нашу культуру та розвиток - буде колосальним. Вони це самі зможуть побачити в біноклі - десь на кордонах з Харківщиною, Сумщиною, Донбасом. Побачити, а потім повернути голови, і порівняти з собою.

Точніше з тим, що від них залишилось. Жалюгідне видовище. Воно таким і було, насправді, всі ці роки - просто навіть і лайно можна піднести з пафосом, чи не так? Особливо коли в тебе були гроші на досить якісну пропаганду.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube