У реакції російських політиків, медіа та публічних людей можна виділити три основні наративи

"Надягли на голову валянок", "політизоване замовлення", "Україна — нова BLM". Як коментують московитські політики, медіа та пересічні інтернет-користувачі перемогу України на "Євробаченні"?

У реакції московитських політиків, медіа та громадських людей можна виокремити три основні наративи, пише журналістка Ксенія Туркова для Голосу Америки, інформує UAINFO.org.

Перший — подвійні стандарти. Група «Калуш Оркестра» наприкінці свого виступу закликала врятувати захисників «Азовсталі», що викликало ще більшу хвилю підтримки виконавців у всьому світі. У Росії одразу після цього заговорили про те, що музикантів мають дискваліфікувати за політичні заклики та заяви зі сцени. Цей наратив з’явився і в публічному просторі, і в популярних пабліках, наприклад, у телеграм-каналах. Головне посилання: Україна виграла нечесно, але це було очікувано, все заздалегідь відомо. Голова комітету держдуми з міжнародних справ Леонід Слуцький заявив: «Так званій „перемозі“ не завадило навіть таке пряме порушення правил конкурсу, як заклики українського гурту зі сцени: „Допоможіть Маріуполю, допоможіть Азовсталі“, адже політичні демарші на конкурсі суворо заборонені. Організатори вправно назвали це гуманітарним жестом».

Читайте також: Після перемоги у Євробаченні 2022 "Stefania" гурту "Kalush Orchestra" потрапила до топ 10 віральних хітів 50 Global Spotify 

Тут треба зазначити, що й багато українців побоювалися дискваліфікації та відкрито висловлювалися про це у соцмережах, розуміючи, що заклик музикантів відбувається за тонкою межею між політичним та гуманітарним закликом. Однак при цьому додавали: байдуже, знімуть із конкурсу чи ні, важливий сам факт виступу і цих слів на підтримку Маріуполя у фіналі.

Словосполука «врятувати людей», мабуть, виявилася для організаторів ключовою. І це дуже показово: для когось слова «порятунок» і «люди» складаються в підступний політичний жест, для декого — в прояв людяності.

Другий російський наратив — бездарність та неспроможність артистів. Коментар представниці так званого МЗС росії Марії Захарової: «Погодьтеся, без перемоги України на Євробаченні картина, що відбулася із цією країною, була б неповною. Національні костюми та музичні інструменти, дві баби яги на струнних, брейк-данс та гасла про Азовсталь. Європа аплодує стоячи. Завіса».

Підхопили цей наратив і в соцмережах, почавши на різні лади схиляти виконавців, які «не вміють співати», «надягли на голову рожевий валянок» і т. ін. Та й взагалі — якби від України відправили на конкурс сиплого та глухого виконавця, вона все одно перемогла б, бо конкурс наскрізь політизований. До речі, політизованість «Євробачення», якщо розуміти її як зв’язок твору з актуальними подіями та вписаність у контекст, ніхто й не заперечує — це давно стало спільним місцем.

Нарешті, третій наратив мені видається найцікавішим та показовим. Одразу кілька публічних діячів у росії після перемоги українських музикантів порівняли Україну з американським рухом Black Lives Matter, якому свого часу також дісталося в рф. Наприклад, одіозна телеведуча Тіна Канделакі написала: «Будь-яку націю можна звести з розуму і привчити до того, що всі їй винні. Експеримент із BLM був, мабуть, розминкою. Дочекаємось, коли американцям та європейцям запропонують схиляти коліно перед українцями».

Читайте також: Kalush Orchestra презентували кліп на пісню "Стефанія": знімали у Бучі, Ірпені та Бородянці. ВІДЕО

«Перемагає не найкращий і талановитий, а дурень, який представляє символ. Що ж інші виконавці навколішки не встали? Україна — новий BLM», — написав у своєму телеграм-каналі віцеспікер так званої держдуми від ЛДПР Борис Чернишов.

Своєю чергою, музичний продюсер Йосип Пригожин, повторюючи відому формулу «я не расист, але…», заявив: «Я мегатолерантна людина, не гомофоб, але дивитись гей-парад у вигляді „Євробачення“ я не хочу. Таке відчуття, що обирається спеціально за цією ознакою. Але там, де закінчується свобода одного, починається свобода іншого. Я не проти цих людей, а проти того, що нам заважають думати по-своєму». Тут ми маємо справу з якимсь алогізмом. Бо якщо перемогу дали за політику та конкретні «політичні» заклики, до чого тут гей-парад? За що ж присуджують перемогу?

Проте порівняння з Black Lives Matter мені видається тут одним із найважливіших. Країну порівнюють із рухом. Якщо вдуматися, це вкладається в загальний російський наратив «Україна — це не країна, вона не має історії та традицій». Виходить, це просто рух, який підтримують, коли він у тренді. Не випадково Канделакі використовує слово «експеримент»: адже Україну, згідно із заявами путіна, створив Ленін, нібито це штучне утворення.

Втім, дещо спільне у BLM з Україною таки є. Це частина lives matter — життя має значення. Власне, про це запевнили зі сцени музиканти «Калуш Оркестру».