За даними автоматичної міжпланетної станції LRO вчені виділили досить холодні області кратерів біля південного полюса Місяця, в яких на поверхні може утворюватися іній

Комп'ютерна модель стародавньої вулканічної активності супутника показала, як викинута вода тисячоліттями осідала інеєм на поверхню, формуючи багатометрові шари льоду під полюсами.

Вже доведено, що на Місяці є вода. Але її походження, кількість та розподіл залишаються предметом численних досліджень. Значну частку води могли принести астероїди та комети. Вода могла утворитися під дією сонячного вітру. Згідно з однією з гіпотез, певна частка цієї води може мати вулканічне походження.

За допомогою комп'ютерної моделі вчені з Каліфорнійського університету в Боулдері (США) спроєктували динаміку вулканічних газів після виверження: як вони обволікали супутник, відлітали в космос та осідали на поверхні. Стаття опублікована у журналі The Planetary Science Journal, інформує UAINFO.org.

Читайте також: Учені дізналися, якою була температура Всесвіту на самому початку

За розрахунками планетологів, на початку свого існування Місяць був досить спекотним місцем. У період із чотирьох до двох мільярдів років тому на супутнику сталися десятки тисяч вивержень. Лава текла річками, розливаючись на великі території. Темні плями на поверхні Місяця - їх називають морями, озерами та болотами - та сама застигла в низинах лава. Але вчених, котрі шукають місячну воду, цікавить інший продукт вивержень — вулканічні гази.

Кілька років тому фахівці з Інституту Місяця та планет у Х'юстоні за обсягом місячного базальту розрахували, що викинуті гази формували хмари з вуглекислого газу та водної пари – розріджену тимчасову атмосферу. Аналіз показав, що на піку вулканічної активності ця атмосфера була в півтора раза щільніша за нинішню атмосферу Марса.

Автори нового дослідження вирішили перевірити, чи могли ці хмари осідати інеєм на поверхню. За оцінкою вчених, протягом періоду в середньому кожні 22 тисячі років на Місяці відбувалося виверження з формуванням атмосфери. Комп'ютерна модель динаміки цих вулканічних викидів показала, що значна частина газу та пари відлітала в космос, але близько 41% води осідало на поверхню супутника.

Читайте також: Астрофізики виявили у нашій галактиці незвичний об’єкт

«Атмосфера витончувалася протягом близько 1000 років – достатньо часу для формування льоду, – прокоментував Ендрю Вілкоскі з Лабораторії атмосферної та космічної фізики при Каліфорнійському університеті в Боулдері. — У нашій виставі [ці опади] були схожі на іній, що накопичувався віками».

Мабуть, льоду було так багато, що з Землі можна було розгледіти на Місяці тонку блискучу смужку на межі дня та ночі. А товсті шапки криги покривали полюси супутника нашої планети. За розрахунками моделі, за період вивержень на Місяць могло осісти близько 8,2 квадрильйона літрів води.

"Ймовірно, за п'ять-десять метрів під поверхнею знаходяться товсті пласти льоду", - говорить співавтор дослідження Пол Хейн, який давно займається дослідженням води на Місяці.

Кратер вічної пітьми Ерлангер знаходиться біля північного полюса Місяця. Його діаметр – близько 10 кілометрів. Сонячні промені висвітлюють лише його верхівки. А на дні можуть бути поклади льоду

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube