У рамках програми «Артеміда» розглянуто можливість створення на Місяці цифрового архіву інформації, накопиченої людством. Місячний архів матиме багато переваг у порівнянні з земними.

Вчені на чолі з Карсоном Езеллом із Гарвардського університету запропонували радикальне рішення щодо захисту даних від усіх земних перипетій: створити цифровий архів на Місяці. Реалізація їхньої ідеї матиме безліч переваг у порівнянні з існуючими земними архівами, інформує UAINFO.org.

З настанням третього десятиліття XXI століття світ став бурхливим і непередбачуваним місцем. Спочатку пандемія коронавірусу «переселила» нас у віртуальні простори, тепер вони самі — разом із «реальним світом» — стали ареною геополітичного протистояння.

Багато людей і компаній зберігають свої дані — фотографії, відео та документи — у хмарі, але тепер замислюються, як забезпечити їхню безпеку, коли в інтернеті «ніщо не вічне». Кібератаки, фізичні пошкодження, підступи IT-корпорацій, дії держав, які прагнуть захистити свої сектори інтернету, — кожна з цих причин може зробити дані на віддалених серверах недоступними, а то й зовсім їх знищити. Саме тому і виникла ідея створення цифрового архіву на Місяці

Читайте також: Астрономи зафіксували надзвичайно сильний вибух у космосі

Доступ до цифрового місячного архіву, як не дивно, технічно здатний виявитися набагато простішим, ніж до земних. Шлях від користувача до будь-якого глобального наземного сховища даних неминуче пройде через тисячі кілометрів оптоволокна та проводів, десятки пристроїв, що ретранслюють, а також безліч державних кордонів. Як би не був надійний сам архів, будь-який розрив у цьому ланцюзі зробить його недоступним. 

Навпаки, з місячним сховищем можна зв'язуватися безпосередньо лазером. Такий зв'язок – справжнє p2p-підключення: тільки приймач та передавач, нічого зайвого. Його швидкість може бути дуже високою: лазерний ретранслятор на борту дослідницької місії LADEE продемонстрував пропускну здатність 20 мегабітів за секунду при потужності променя 500 міліватів.

У кожний момент часу Місяць знаходиться в прямій видимості з половини поверхні Землі (принаймні, з аеростата над хмарами), і скрізь, крім полярних областей, він буває над горизонтом не рідше одного разу кожні 25 годин.

Читайте також: Незвичайне відкриття: французькі астрономи дійшли висновку, що Марс зробили непридатним для життя бактерії

Мінімальна затримка сигналу визначається відстанню до Місяця та швидкістю світла і становить трохи менш ніж три секунди «туди й назад» — ретранслювати відеодзвінки через супутник нашої планети не вийде, але для відновлення даних така затримка цілком допустима.

Інша складність – необхідність дуже точного наведення лазера. Чим воно краще, тим менший розмір плями, що гарантовано «накриває» приймач, і тим менша потужність лазера потрібна, щоб створити на ньому достатню інтенсивність сигналу.

При цьому для фокусування та наведення променя із Землі на Місяць досить оптичної системи, схожої на аматорський телескоп із годинниковим приводом. У майбутньому лазерні ретранслятори місячного зв'язку можуть забезпечити сучасну швидкість передачі даних за вартістю, порівнянною з терміналами Starlink.

Умови на Місяці набагато стабільніші, ніж у будь-якому захищеному місці на Землі. Хоча місячна поверхня піддається радіації сонячних спалахів, а її температура коливається від мінус 170 градусів Цельсія вночі до плюс 130 градусів вдень, але під шаром місячного реголіту температура стає постійною, а радіація слабшає до земного рівня. Тектонічна активність на супутнику зникаюче слабка: повністю відсутня атмосферна ерозія, а реголіт добре амортизує удари метеоритів.

Читайте також: Секрети народження зірок. Телескоп Джеймс Вебб надіслав нові фото туманності Оріону

Якщо сховати архів на глибину кількох метрів, його можна буде знайти у фізичній цілісності, в тому ж місці та приблизно на тій же глибині через десятки, а то й сотні мільйонів років. На поверхні доведеться залишити ретранслятори та сонячні батареї (або теплообмінники реактора), але й вони за достатньої продуманості конструкцій зможуть функціонувати довше за будь-які наземні механізми.

Вчені пропонують заархівувати першочергову інформацію — людський геном, опис технологій, твори мистецтва, зображення та фільми — під час перших запланованих місячних експедицій програми «Артеміда» та оцінюють її кількість у 10 петабайтів. Це здається досить великим обсягом даних, але його можна записати, наприклад, на п'ять кілограмів карт пам'яті формату microSD на 512 гігабайтів. Звичайно, для архіву знадобляться носії підвищеної надійності, але за нинішньої щільності запису на Місяць дійсно можна доставити дуже багато інформації всього за один запуск.

До речі, перша спроба відправити архів на супутник Землі вже відбулася. Посадковий апарат ізраїльської місячної експедиції Beresheet був запущений у 2019 році та ніс на борту модуль пам'яті з вивантаженням «Вікіпедії», а також книгами у цифровому форматі обсягом близько 30 мільйонів сторінок. На жаль, тоді апарат розбився під час посадки на Місяць.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube