Політолог Володимир Фесенко проаналізував конфлікти в ході військової мобілізації в Росії та їх соціально-політичні наслідки, інформує UAINFO.org. 

"Інцидент" на полігоні в Білгородській області, коли двоє (чи троє) російських військовослужбовців ісламського віросповідання (за неофіційними даними — таджики) вбили чи 11 (за офіційною інформацією), чи більше 20 своїх товаришів по службі (зокрема командира військової частини) за образу своїх релігійних почуттів, викликав безліч коментарів, припущень і питань про політичні наслідки мобілізації, яку в Росії дуже точно назвали могилізацією.

Що відбувається з мобілізацією зараз і що буде далі?

Початок масової мобілізації в РФ (а йдеться саме про масову, а не «часткову» мобілізацію, як спочатку заявили Путін і Шойгу) викликало шок і різке зростання тривожних настроїв у росіян (у кілька разів, до 70% від загальної кількості респондентів). Зокрема у тих, хто підтримував Путіна та війну проти України. Понад мільйон росіян (за різними даними) виїхали до сусідніх країн. За словами Путіна, до армії призвано 220 тис. росіян. За неофіційними даними, повістки на мобілізацію отримали близько 400 тис. осіб.

Читайте також: "Підполковник назвав Аллаха слабаком": ЗМІ оприлюднили деталі бійні на полігоні в Бєлгородській області, жертвами якої стало понад 30 осіб

Те, як проводиться мобілізація до РФ, викликає критику навіть у представників «партії війни». З одного боку, є плани щодо мобілізації. І в російській глибинці намагаються мало не силоміць мобілізувати всіх, хто потрапляє під руку. З іншого боку, російська військова система виявилася не готовою до масової мобілізації, зокрема матеріально-технічного забезпечення мобілізованих. Мобілізованих відправляють на війну майже без підготовки та нормального екіпірування. Поневіряння мобілізованих — це вже окремий жанр у російських соціальних мережах. Звичайно, це викликає невдоволення, а найчастіше й різноманітні конфліктні ситуації.

Саме тому ситуацію з мобілізацією в РФ намагаються зараз нормалізувати, а провину за «перегини» звалити на воєнкомів. Путіну довелося особисто давати пояснення та заспокоювати росіян щодо мобілізації. Масову мобілізацію обіцяють призупинити до 1 листопада, і для того, щоб дещо заспокоїти громадську думку, але головним чином тому, що з 1 листопада розпочнеться плановий призов до армії, а російська військова система просто не впорається одночасно і з мобілізацією, і з призовом. Але очевидно, що проблеми виникнуть із призовом. Батьки призовників боятимуться, що їхніх синів відправлять на війну. А їх туди відправлятимуть.

Читайте також: Соціолог спрогнозував бунт росіян: переломним моментом стане деокупація Херсона

За допомогою масової «мобілізації» Путін намагається перемогти Збройні сили України не вмінням, а числом (всупереч заповітам Суворова). І 200 тис. ( і навіть 300 тис.) мобілізованих, тим більше майже ненавчених та погано підготовлених, для цього буде мало. Це може затягнути війну, різко збільшить кількість жертв, але результату не принесе. Нинішня війна Росії проти України показала, що Путін патологічно впертий, він не зупиниться і продовжить кидати у жорна війни нові сотні тисяч мобілізованих росіян.

Чи буде продовження «інцидентів», подібних до того, що трапився в Білгородській області?

Нагадаю, що НП у Білгородській області не перша. Схожий інцидент, але у менших масштабах, був ще наприкінці вересня на Херсонщині (ц за даними російської влади). Там було заволодіння зброєю і її використання проти товаришів по службі і для грабежів, була також втеча з розташування частини. Про цей інцидент відомо мало, швидше за все це ще були не мобілізовані. Треба також враховувати, що на війну рекрутують і засуджених носіїв кримінальних практик.

Крім того, позначатимуться і традиційні для російської армії дідівщина, і міжнаціональні, а також релігійні конфлікти (як це було й у Білгородській області). Важлива тенденція, яка, напевно, триватиме і, можливо, навіть посилюватиметься. Адже ще раніше були збройні сутички між бійцями різних підрозділів, наприклад, між бурятами та кадировцями. Невдоволення та агресія людей, яких насильно погнали на смерть, періодично виплескуватиметься в різних формах, зокрема й так, як це було у Білгородській області. Відбуватимуться також дезертирство і добровільне здавання в полон.

Наскільки велика ймовірність внутрішнього вибуху у Росії через мобілізацію?

Не варто очікувати на такий вибух вже зараз чи найближчим часом. Швидше, можливі чергові спорадичні прояви різних конфліктних ситуацій та насильницьких інцидентів у процесі мобілізації, а також на фронті. Більшість тих, хто дозволив себе призвати, це люди з психологією «підданих», які звикли виконувати будь-які накази влади, і схильні до пропагандистського маніпулювання. Дуже важливо, як на цих людей вплине війна.

Для більшості мобілізованих це чужа війна і чужій території. Й у них поступово посилюватиметься невдоволення, а значну частину цих людей — і небажання воювати і гинути незрозуміло за що. Якщо масова мобілізація відновиться, то буде новий сплеск невдоволення й у суспільстві. Чи призведе це до внутрішнього вибуху в Росії, однозначно передбачити неможливо, знову ж таки через психологію покірних підданих у більшості Росіян. Якщо невдоволення мобілізацією буде пов’язане з помітним погіршенням соціально-економічної ситуації, то ґрунт для протестних настроїв у РФ буде дедалі сприятливішим. Але для вибуху потрібне також різке ослаблення влади в Росії.

На мій погляд, вирішальним фактором для зміни внутрішньополітичної ситуації в РФ буде не так фонове невдоволення мобілізацією, і конфлікти, пов’язані з нею, а воєнні поразки Росії в Україні. Це буде головним фактором деморалізації для тих, кого женуть на війну, і хто з цією війною вже зіткнувся безпосередньо, і для більшості простих росіян, які залишилися в тилу.

Але головний наслідок цієї війни для Росії буде в іншому. Сотні тисяч росіян, які пройшли цю війну, травмованих цією війною, що ще володіють зброєю, а крім того, наявність приватних армій, і конфлікти між цими «арміями» та офіційними силовими структурами — це поживний ґрунт для нової «смути» в Росії, для «безглуздого і нещадного російського бунту» (швидше у локальних проявах), для війни всіх проти всіх, але вже у Росії. Вірус війни та насильства повернеться до Росії і бумерангом вдарить по ній, і по тих, хто цю війну розпочинав.