У Головному військовому храмі міністерства так званої оборони Росії проводили обряд екзорцизму: в заступника глави Радбезу РФ Дмитра Медведєва вселився ібліс. Медведєв лазив по стінах церкви, як мавпа, і шипів страшні богохульні непотрібності, намагаючись втекти, але всі двері храму були завбачливо замкнені. Президент Росії Володимир Путін просив Патріарха Кирила зробити все швидше.

Про це у своєму новому фейлетоні пише визнаний майстер сатири Василь Рибніков, інформує UAINFO.org.

- А біля себе посадиш, князь? - хитро поцікавився Кирило у Путіна, кидаючись в Медведєва просвірками, від яких той, втім, спритно ухилявся. - У всі часи на Русі патріарх сидів біля князя руського яко співправитель і опікувався ним аки горлиця.

- Бугага! - зареготав Медведєв, скидаючи з вівтаря ікону святого Геббельса. - Давай, Вова, відкривай свою горлицю, тебе вже і так туди всім світом окормили, нехай ще Патріарх потішиться, він завжди хотів.

- Нічого я не хотів! - закричав Кирило, почервонівши.

- Ще як хотів! - підбивав його Медведєв. - Не забувай, я ібліс, я вас, цапів, всіх наскрізь бачу. Ось ви, Владим Владимич, коли вас в третьому класі п'яний фізрук в підсобці в "Союз м'яча і орала" в перший раз прийняв, про що думали?

- Про вяличіє, - зізнався Путін, навіщось спльовуючи. Мова його почала заплітатися. - Думав, що виросту великий, і всім покажу, і всі такі як побачать, і...

- Не дивіться йому в очі! - крикнув Кирило. - Він вас гіпнотизує! Ви можете бовкнути зайвого!

Читайте також: Портников пояснив, які загрози несе заява Медведєва про нову мету війни Росії проти України

Користуючись загальним замішанням, Пригожин підкрався до Медведєва ззаду і облив його святою водою з відра. Медведєв засміявся. Кілька крапель води потрапили на Путіна. Обличчя його зашипіло і пішло пухирями, а з штанини висунувся хвіст, який Путін, втім, швидко втягнув назад.

- Чим ти його облив?! - гаркнув Путін, законопачуючи димлячу дірку в щоці силіконовим клеєм.

- Так святою водою ж, - знизав плечима Пригожин.

- Де ти її взагалі в цьому храмі взяв, придурок! - обурився Путін. - Горілкою треба було обливати, може, він би тоді одуплився до свого звичайного стану.

- Ммм, мені не почулося, ви, здається, сказали "придурок"? - ввічливо посміхнувся Пригожин.

- Звичайно почулося, - швидко сказав Путін і, повернувшись до Медведєва, заговорив з надривом: - Діма! Діма! Ти мене чуєш?

- Звичайно, він тебе не чує, - хихикнув Медведєв, бочком підкрадаючись до головної святині храму - кашкету Гітлера. - Спробуй Байдену зателефонувати. Ах, стривайте-но, він же, коли з Кремля дзвонять, трубку не бере, бугага!

- Діма, Діма! Чини опір! - крикнув Путін. - Якщо ти мене чуєш, чини опір! Пам'ятаєш, як одного разу в Кремлівському спортзалі ми чіпали один одного за пі...

- Не дивіться йому в очі! - знову гаркнув Кирило.

Читайте також: На тлі поразок російської армії Медведєв вирішив пофантазувати про "капітуляцію" України

- Діма, ти ж пам'ятаєш, з ким ми боремося? - не вгамовувався Путін. - Наша мета - зупинити верховного володаря пекла, яке б ім'я він не використовував, - Сатана, Люцифер або ібліс. Бо його мета - погибель.

- Харе п#здіти! - засміявся ібліс і рвонувся було до кашкета Гітлера, але якось ніяково, як ніби щось всередині нього пручалося. Шойгу випередив його, у відчайдушному кидку перехопив кашкет і покотився з ним по підлозі, як футбольний воротар.

- Моє! Моє! - крикнув Шойгу, покриваючи кашкет дрібними сухими поцілунками. - Моя принадність!

- Фашисти срані, - пробурчав ібліс, витираючи з чола піт трусами Єви Браун. - Сатанинське кодло.

- Діма, борись! - не звертаючи уваги на жахливо несправедливі образи віроломного Джина, продовжував Путін. - На наше пробудження чекали інші країни, зґвалтовані володарями темряви, рабовласниками та гнобителями. Коли Трухлявий світовий порядок впаде, він поховає під багатотонним спудом своїх уламків всіх його гордовитих жерців, кровожерливих адептів, глумливих прислужників і безсловесних манкуртів!

Ібліс закряхтів, хижі риси його обличчя розгладилися, і крізь них проступило знайоме дебільний вираз Дмитра Анатолійовича Медведєва.

- Дай... Горілки... - прохрипів Медведєв.

- Горілки! Я ж казав! Дайте йому хто-небудь горілки, швидше! - закричав Путін.

- Так а немає горілки, - знизав плечима Пригожин. - Це ж типу нібито храм.

- Так збігай принеси! - гаркнув Путін.

- Мені тільки що почулося, нібито ви послали мене за горілкою, немов "шістку", - неприємно посміхнувся Пригожин. - Так дивно, правда?

- Так, дивно, - видавив з себе Путін, скриплячи зубами, і обвів присутніх поглядом. - Еее, Золотов, не в падлу...

- У падлу, - сказав Золотов.

- Я сходжу, - сказав Шойгу, взяв у Путіна ключ і побіг до виходу. Пригожин, Золотов і Кадиров, дивлячись йому услід, прикро захихикали.

- Просрав ти все, Вова, - радісно сказав ібліс. - П#зда близенько, правда, Рамзан?

- Дон, - сказав Кадиров збентежено, - дон-дон.

У храм повернувся Шойгу, тягнучи за собою якогось молодого витязя. Витязь ледь тримався на ногах.

- Ось! - радісно сказав Шойгу. - Зустрів біля ларька героя Росії, визволителя України, звати Станіслав Іонкін. Він тут проїздом з госпіталю назад на фронт, помолитися хоче, свічку поставити.

- Горілку давай, - похмуро сказав Путін, не звертаючи уваги на витязя.

- Станіславе, діставай горілку! - збуджено скомандував Шойгу, простягаючи руку.

- Дик немає, - сказав Станіслав. - Дик випив же, чаво ж.

- Ах ти мудак, - сказав Путін, маючи на увазі Шойгу.

- Хто мудак? Я мудак?! - обурився Станіслав Іонкін, вихопив з кишені багатоцільову ракетницю, тричі шмальнув у Путіна, але промахнувся і влучив у стелю. Четверта ракета влучила в лоб Медведєву. Голова Медведєва хитнулася назад, з неї, вивергаючи прокляття, вилетів ібліс та сіганул у вітраж.

Від феєрверку храм спалахнув, як сірник.

- Атас, братва! - крикнув Пригожин. - Шойгу, дай ключ від виходу.

- Станіславе, діставай ключ, - скомандував Шойгу, простягаючи руку. - Пам'ятаєш, я тобі давав його потримати, поки горілку купував.

- Дик немає, - сказав Станіслав. - Дик скурив же, биомать. Іщо думаю, чавойта сигарета така ніпаанятная, будта ключ курю.

Обличчя Путіна від спеки стікало йому за комір силіконовими цівками. Зцілений Медведєв підійшов до нього ззаду і поклав руку на плече.

- Проти нас сьогодні частина вмираючого світу, - довірливо сказав він. - Це купка божевільних нацистів-наркоманів, одурманений і заляканий ними народ і велика зграя гавкаючих собак із західної псарні. З ними різномаста зграя підсвинків, що хрюкають, і недалеких...

Зверху на них обрушилася палаюча стеля.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube