Після відкриття Пригожиним вербувального центру "ЧВК Вагнер" у Свято-Петрограді загострився конфлікт між ним та тамтешнім губернатором Бєгловим. "Центр" відкрили 4 листопада у довгобуді з висвітленням у пресі, а вже 10 листопада Пригожин лаявся, що його введення в експлуатацію заборонено через недобитих агентів Ходорковського, лібералів та іноземні спецслужби.

Про це на власній сторінці у Facebook пише історик та блогер Сергій Климовський, інформує UAINFO.org.

Заборонив міський Держбуднагляд. Заборонив із банальної причини – Пригожин як забудовник хотів кинути на гроші Бєглова. Збудував будинок більшою площею, ніж заявив, а податків перерахували до міського бюджету за проєктом, а не фактом. ЦРУ, СБУ та інші розвідки до цього точно не причетні. Він, як і багато "нових росіян", ніяк не позбудеться звички тирити з принципу. Через скандал він цю копійчану недостачу вніс, але старий конфлікт з Бєгловим посилився, і Пригожин вирішив показати тому, хто в місті господар. 

Для цього пригожинська фірма "Конкорд", яка займається шкільним харчуванням, влаштувала 13 листопада в неділю імпровізований брифінг, де заявила, що вона нібито направила листа генпрокурору з проханням перевірити Бєглова на предмет, чи не шпигун він і чи не краде безмірно. "Конкорд" гордо повідомив, що копію листа надіслав і самому Бєглову. Але листа не опублікували ні "Конкорд", ні телеканал "Царгород", який прибув на брифінг за розпорядженням Малофєєва, який теж має свою ЧВК. 

Ця словесна та епістолярна суперечка між Пригожиним і Бєгловим ні до яких оргвисновків із Кремля не приведе. Генпрокуратура непокоїти Бєглова не буде. Вивіска "ПВК Вагнер Центр" теж залишиться висіти на вході у висотку зі скла та бетону, яку Пригожин будував дев'ять років як офіс-центр для здачі в оренду або на продаж. Але з цим не зрослося, і він намагається "повісити" будинок на держбюджет. Може, якщо не міністр культури Ольга Любімова сплатить його зміст за статтею "витрати на патріотичне виховання молоді", то може Шойгу копійчину виділить за тією ж статтею. 

Читайте також: Російська еліта налякана закликами Пригожина до "сталінських репресій", – Bloomberg 

Але на заваді цього бізнес-підприємства знову опинився Бєглов зі своїм бажанням взяти з Пригожина грошей до міського бюджету. Знову, оскільки бізнес-проєкти Пригожина у Свято-Петрограді не вперше за два роки вступають у конфлікт із бізнесовими інтересами Бєглова. 

Екзистенційна, як модно говорити в РФ, причина цього конфлікту ще й у тому, що Пригожин пітерський бандюк, впевнений у тому, що він сам себе в люди вивів, а заразом у 2019 р. і "варяга" Бєглова губернатором зробив і той за це йому в ніжки має кланятися.

Але Беглов, хоч і народився в Баку в 1956 р., не такий уже й варяг для Свято-Петрограда, де жив, навчався і працював з 1979 р. У місті він був відсутній лише з 2004 по 2017 р. За базовою освітою інженер-будівельник. Ним і працював з 1983 р. поки в 1990-ті не пішов до пітерської мерії на адміністративні посади займатися будівництвом. Після того, як у 2004 р. Бєглов потрапив до штату адміністрації президента, він міцно увійшов до номенклатури Кремля. До Москви в адміністрацію його забрали, оскільки зробити з нього мера Свято-Петрограда не вдавалося. У Беглова психотип та імідж апаратного чиновника. Він уміє керувати, але зовсім без емоцій виступає на публіці, а та таке не сприймає.

У результаті Бєглова обкатали на різних посадах у президентській адміністрації, він навіть завідував там до 2019 року козацтвом. У 2012 р. його призначили "намісником" президента Центрального федерального округу з прицілом зробити мером Москви. Але чомусь у 2017 р. передумали та повернули до Свято-Петрограда "намісника" по Північно-Західному округу. 2019 р. з великою напругою сил таки обрали губернатором Свято-Петрограда. Схоже, канцелярії путіна було цікаво подивитися, чи це їй вдасться. Пригожину до підтримки Беглова на виборах залучили, але це було додатковим, а чи не вирішальним чинником. У Пітері до Беглова ставилися дуже негативно, але, незважаючи на це, "армія" Невзорова не змогла провалити його на виборах. 

Читайте також: Голобуцький: Демонтаж Росії розпочне Пригожин?

Беглов – птах високого апаратного польоту, а Пригожин – легалізований мафіозі за співпрацю з "чекістами" та виконання їх "делікатних" доручень. Це два різні статуси та менталітети. Пригожин дратує Бєглова самим фактом свого існування та впливу у довіреному йому місті. Тому Бєглов намагатиметься всіляко вказати Пригожину його місце – робиш "брудну роботу" для ФСБ, роби, але в міський бізнес не лізь і на людях не світися. У свою чергу Пригожин вважає себе "нічним" і реальним мером, і роздратований тим, що цей "московський гусак" на нього шипить і перешкоджає розширенню його легального бізнесу.

Цей конфлікт двох опричників розгортається у просторі міста, що йде на дно. У 1990-х і "нульових" пітерці гостро відчували свою фінансову убогість у порівнянні з москвичами. Для зняття напруги путін наказав ряду компаній, що торгують нафтою, перенести свої офіси з Москви до Пітера, щоб наповнити його бюджет. Контрабанду через його порт частково легалізували і багато "сірі" бізнеси зробили "білими". "Газпром" теж зобов'язали відстібати Пітеру зі своїх надприбутків, зокрема фінансуючи будівельні та соціальні проекти.

 Це дало потрібні результати, які дещо зіпсувала шпротна та молочна війна, розпочата РФ на початку "нульових" проти Естонії та Латвії. Формальним приводом її став "бронзовий солдат". Насправді Москву задівало, що Естонія в 1990-ті займала четверте місце у світі з експорту міді, не видобуваючи її. За підсумками цієї війни московити стали скуповувати по світу молочний порошок і робити з нього "вологодське" масло, налагодили виробництво шпрот з мороженої риби, але не змогли добитися естонського стандарту - 95% шкірки риб не повинно бути пошкоджено. Експорт міді та іншої сировини через порти Естонії та Латвії знизився, але зовсім припинено його не було. Пітерський порт фізично не міг замінити собою порти Естонії та Латвії.

Так як розширити його не можна, то в Кремлі вирішили побудувати в Ленобласті ще два порти і зовсім збанкрутувати порти Естонії та Латвії. Один, основний, почали будувати у гирлі річки Луги на захід від Пітера, другий на північ у Приморську. Порт у Лузі розтягли до сусіднього Косколова, де набудували нафтових сховищ та терміналів. Там же звели пірс та пором для автомобілів та вагонів, щоб не користуватися естонською поромою до Швеції. На землі, відібраній у 1944 р. у Фінляндії, розпочали з 2000 р. будівництво порту Приморськ для нафти та нафтопродуктів як противагу латиському Вентспілсу. Зайнялися реконструкцією порту у Вієпурі (Виборзі), який став відправною точкою для обох "Північних потоків".

Ідея будівництва газопроводів в обхід України була, по суті, повторенням проекту з портами в обхід Латвії та Естонії. З 2018 р. в Усть-Лузі почали зводити один за одним термінали для перевалки добрив і в 2022 р. планували повністю перенаправити туди не лише добрива з РФ, а й Білорусі замість латиських портів та литовської Клайпеди. З 2019 р. Москва почала примушувати лукашенка возити добрива не в Клайпеду, а в Усть-Лугу і покривати йому витрати за цей довгий і дивний шлях.

Свято-Петроград та Ленінградська область стали від усього цього рік у рік жиріти, а у працівників портів Латвії та Естонії та їх урядів стали зростати проблеми. Але навесні 2022 р. ЄС та США запровадили санкції на калійні добрива лукашенка за участь у нападі на Україну та тиранію в Білорусі. Лукашенко спробував маскувати їх під російські і в результаті ті також потрапили під удар. Не через те, що вони добрива, а через те, що їхні власники вбивають людей в Україні. Як скаржився путін на ШОС у Самарканді 16 вересня главам країн Азії – санкцій на добрива з РФ як таких немає, а є "обмеження, пов'язані з логістикою, з фрахтом судів, із проведенням грошей, зі страхуванням".

Скарги путіна на проблеми з логістикою – це припис йому від ЄС возити добрива так, щоб діти не голодували в Латвії та Естонії, а не тільки в Ефіопії та в Еритреї, що відокремилася від неї. Ці дві країни та Сомалі – єдині три держави Африки, де реально періодично виникає проблема голоду.

Зняти обмеження на свої добрива РФ намагалася ще в липні під час укладання "зернової угоди". Про вбитих нею українських дітей при угоді не говорили, лише про голодних дітей Африки. Термін "зернової угоди" спливає 19 листопада, і Москва вже ставить ООН ультиматум, що продовження неможливе без зняття з добрив санкцій, яких немає. Ставить так, начебто всі свої добрива вона везе до Ефіопії, Еритреї та Сомалі. 

Вісім місяців відсутності звичної торгівлі добривами вдарили по бізнесменах Пітера та інших його мешканцяї за правилом доміно. Із 5 грудня почнуть діяти цінові обмеження на танкерну нафту з РФ. На частину нафтових терміналів в Усть-Лузі та Приморську можна вішати замки. США заявили, що не проти того, щоб ці обмеження не поширювалися на Індію. Це не зрада. Американцям просто цікаво подивитися, за якою ціною росіяни возитимуть її колами в Індію, куди йде нафтопровід з Ірану і поруч є Саудівська Аравія. Зараз Індія хоче швидко закупити багато нафти на випадок можливої ​​війни аятол із Саудитами. Схоже, ті загрози, які звучать від Ірану Саудітам – це частина рекламної компанії з просування Індії нафти з РФ.

Банкрутство "Газпрому" через вибухи на "Північних потоках" та інших витівок Кремля теж позначилося на Пітері та Виборзі. У 2020 р. газ у Смоленській області коштував 70 доларів за тисячу кубів, а Європі в 2021 р. "Газпром" пропонував його на спотових ринках по 2 тис. Надприбуток "Газпрому" був у 30 разів вищим за нормальну ціну газу. Таких надприбутків 500 років тому європейські колонізатори, які в риториці путіна потіснили половців та печенігів, не мали ні в Африці, ні в Америці. Зараз "Газпром" втрачає цей шалений надприбуток і всім росіянам, включаючи пітерців, доводиться жити дедалі скромніше.

 Не катастрофа, але наскільки все погано можна оцінити з того факту, що уряд Узбекистану на початку листопада звернувся до ЄС із проханням зняти санкції з уродженця цієї країни російського олігарха Алішера Усманова та його сестри Гульбахор Ісмаїлової, на яку записано частину його активів. Звернення мотивоване тим, що санкції нібито заважають Усманову інвестувати у рідний Узбекистан. Але навіть ЦРУ не в змозі перешкодити Усманову завантажити в Москві ящики з рублями в літак і прилетіти на ньому Ташкент.

Якщо такі багаті люди як Усманов і Абрамович почали метушитися під санкціями, це багато про що говорить. Навіть про те, що бути росіянином стає невигідно і хочеться стати хоча б євреєм, якщо не можна стати американським негром. Не виключено, скоро побачимо, як у РФ з'явиться 20-30 млн. українців та півтора десятки українських республік від Кубані до Камчатки. Українці розсіяні планетою не менше, ніж євреї, але не такі помітні.

Дрібна війна між Бєгловим і Пригожиним відбувається на тлі цих тектонічних зрушень і в умовах звуження кормової бази для "опричників", всіх государевих людей і не тільки їх, і не тільки в Ленінградській області. Не взаємопов'язані, а паралельні і накладаються один на один процеси в соціальній еволюції авторитаризму. Ні Пригожин, ні тим більше Бєглов і "Газпром" не ставлять за мету розукомплектування РФ і точно нічого не мають проти авторитаризму. Але несвідомо займатися цим їм доведеться.

Струмінь свідомості в ці процеси могли б внести пітерські інтелектуали, які стояли в черзі в "Гельвеції" за автографом і селфі до Невзорова, який закінчував свої виступи словами "Слава Україні!" та "Живе Білорусь!". На Ютубі він мав 2 млн. передплатників і ще мінімум 2 млн. не передплатників. Це у кілька разів більше, ніж путін відправив на війну з Україною з лютого до листопада. Але це " армія Невзорова " безслідно зникла невдовзі після 24 лютого. Сам Невзоров теж не став головнокомандувачем, а так і залишився лише коментатором та "попознавцем". 

Зникла " Армія Невзорова " та її інтелектуали не змогли навіть створити політичну повістку, альтернативну тій, яку озвучують Пригожин, Соловйов і Кремль загалом. Навалісти нудно повторюють тему "У Росії п'ють і крадуть", створену двісті років тому Салтиковим-Щедріним. "Армія Невзорова", навалісти, "Інша росія" та інші не змогли зробити зовсім елементарного і гостро їм же необхідного – виробити план миру з Україною. Це не можна назвати інакше, ніж інтелектуальною імпотенцією не тільки їх, але і всього населення РФ, і горезвісної "великої російської культури" також. 

Тому подальшу еволюцію РФ зараз визначатимуть не вони, а персонажі типу Пригожина та Бєглова, перестрілюючись між собою через розподіл впливу та ресурсів. Ці персонажі розуміють не краще "Іншої Росії", що відбувається, а тому робитимуть все "на дотик". Як казали німецькі професори у ХІХ ст. - "Немає нічого практичнішого за хорошу теорію". "Велика російська культура" до свого історичного Рубікону підійшла навіть без натяку на наявність у неї якоїсь соціальної теорії. З цієї причини в РФ неможливі ні "народна війна" з Україною, яку коряво вигадують у Кремлі, ні громадянська війна, оскільки вона не можлива без ідеологій. "Червоні" з "білими" як у 1918 р. воювати вже точно не будуть. Можливі лише гангстерські війни між пригожими та бігловими у форматі 1990-их та серіалів "Бригада" та "Бандитський Петербург". РФ йде до других культових 1990-х і де-факто це кінець "великої російської культури" та міфу про неї.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube