Щодо ракетних обстрілів Ірану по Іраку. Вони проводяться не вперше, так що кричати про майбутню велику війну тільки через цю подію, не варто. Подібним обстрілам вже понад 10 років. Вересневі удари по Курдистану, наприклад, стали найбільшими за цей час: тоді загинули 13 людей. Вчорашні – набагато менші за масштабами. 

Поширена думка, що ці обстріли, мовляв, потрібні Ірану лише як спосіб відвернути увагу людей від протестів. Я вважаю, що це поверхова теза.

Таку думку висловив експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілія Куса, інформує UAINFO.org.

Логіка в обстрілах є, і вона пов'язана не стільки з протестами (від яких обстріли, треба сказати, зовсім не відволікають), скільки з давнім конфліктом між Тегераном та курдською периферією, Іраном та сусіднім Іраком, Іраном та іракською курдською владою. 

Читайте також: Штати закликали до негайної деескалації в Сирії й Іраку

На території Іракського Курдистану розташовані штаб-квартири, політичні офіси та інші структури щонайменше двох іранських курдських сепаратистських організацій. Іран бачить у них реальну загрозу, бо: 

Курди - найбільш організована частина населення Ірану у порівнянні з іншими. Вони мають зовнішню підтримку (частково, США, частково Іракський Курдистан), вже налагоджену роками прикордонну логістику з Іраку (доставку зброї, боєприпасів, палива, добровольців), готові, хоч і змучені роками, організаційні структури (партії, воєнізовані угруповання), стара ліва ідеологія на основі сплаву курдського етнічного націоналізму, марксизму, комунізму та більш "прогресивної та модної" сьогодні соціал-демократії. 

Для іранської влади курдські рухи завжди вважалися загрозою територіальної цілісності та суверенітету держави, оскільки вони виступали у кращому разі за федералістську автономію, у гіршому – за відділення. 

З погляду влади, це не просто втрата територій, а й потенційно "буферна зона", яка дозволяє суперникам Ірану проектувати свій "проксі-вплив". У цьому випадку йдеться про іракські курди (через яких можуть діяти турки, саудівці, американці, наприклад). Тим більше, що прецеденти, які підживлюють побоювання Тегерана, вже були: іранських курдів у різний час підтримував Радянський Союз.

Тому, своїми обстрілами, Іран намагається нейтралізувати/послабити інфраструктуру курдів, які, як слушно вважають у Тегерані, можуть допомагати підживлювати протести в Іранському Курдистані, завозячи туди зброю, гроші, людей, вибухівку тощо. Якщо продовжувати цю логіку, то якщо цей пролом не закрити, то нею скористаються в ширших масштабах зовнішні сили (як у Сирії). 

Ну і крім того, обстріли - це сигнал Багдаду, щоб вони або не втручалися, або допомогли Ірану чинити тиск на іракську курдську владу, щоб ті не допомагали своїм іранським побратимам, які живуть в Ербілі. У Тегерані вважають, що курдський регіональний уряд в Іраку може скористатися протестами в Ірані, щоб дестабілізувати обстановку там, тим самим послаблюючи вплив Ірану на сам Ірак, де нещодавно проіранські сили обійшли курдів та їх сунітських союзників у боротьбі за новий уряд у Багдаді.