Здається, такої помилки може припуститися лише дитина, але дивовижна кількість дорослих плутає ліве з правим, і вчені тільки починають розуміти, чому.

Про це пише ВВС, інформує UAINFO.org. 

Коли британський нейрохірург Генрі Марш сів біля ліжка свого пацієнта після операції, погана новина, яку він збирався повідомити, була результатом його власної помилки.

У чоловіка було защемлення нерву на руці, що потребувало операції, але всесвітньовідомий хірург просвердлив нерв не на тому боці хребта.

Одна з найчастіших лікарських помилок пов'язана з тим, що процедуру роблять не на тому парному органі. Наприклад, ін'єкцією не в те око або біопсію не тієї молочної залози.

Ці серйозні помилки, яким можна було б легко запобігти, свідчать про те, що багато хто з дорослих людей має труднощі з орієнтацією ліворуч і праворуч, хоча у дитинстві всі вчаться розрізняти ці два напрямки.

Майже кожна шоста людина на Землі, як показало нещодавнє дослідження, - має певні труднощі з цим питанням. Навіть ті, хто вважає, що у них такої проблеми немає, можуть несподівано помилитися, якщо їх щось відволікає, наприклад, навколишній шум або необхідність паралельно розвʼязувати якесь інше завдання.

"Жодна людина не має труднощів із визначенням чогось спереду чи ззаду та зверху чи знизу", — каже Інеке ван дер Хем, доцентка кафедри нейропсихології Лейденського університету в Нідерландах.

Але відрізнити ліво і право - це інше, каже вона. "Це відбувається через симетрію та коли ви, приміром, обертаєтеся, і право-ліво виявляється навпаки".

Розрізнення лівого і правого боку насправді є досить складним процесом, який потребує пам'яті, мови, візуальної та просторової обробки та вміння обертатися подумки.

Насправді дослідники лише починають зʼясовувати, що саме відбувається в нашому мозку, коли ми це робимо, і чому одним людям це дається набагато легше, ніж іншим.

"Деякі люди буквально від народження легко розрізняють праворуч і ліворуч, навіть не замислюючись", — каже Жерар Гормлі, лікар загальної практики та клінічний професор Королівського університету Белфаста в Північній Ірландії.

"Іншим потрібно для цього пройти певний шлях".

Гормлі та його колеги провели декілька досліджень, щоб вивчити цей процес.

"Перш за все, людина має зорієнтуватися, де яка сторона, відносно її тіла", - каже дослідник.

Якщо відповідь не приходила миттєво, учасники намагалися застосувати різні прийоми, наприклад, згадували, якою рукою вони пишуть чи грають на гітарі або робили латинську літеру L за допомогою великого і вказівного пальця.

"Декому допомагає татуювання на тілі чи пірсинг", — каже Гормлі.

Інший етап, це зрозуміти напрямок ліворуч-праворуч для іншої людини. Для цього більшість людей подумки розвертаються у напрямку, в якому дивиться інша людина. "Необхідність подумки повертати об'єкт ускладнює процес", - пояснює вчений.

Дослідження, опубліковане Ван дер Хем та її колегами у 2020 році, показало, що близько 15% людей вважають, що вони недостатньо добре вміють ідентифікувати лівий і правий бік.

Майже половина з чотирьохсот учасників дослідження заявили, що намагались визначити, де який бік, за допомогою своєї руки.

Щоб глибше зрозуміти, як працюють такі стратегії, дослідники застосовували так званий тест Бергена на розрізнення правого та лівого боку. Учасники дивилися на зображення людей, розташованих обличчям до них або, навпаки, від них, з руками в різних положеннях, і мали визначити, яка рука, права чи ліва, піднята на зображенні.

"Це здається просто, але якщо вам доводиться повторювати завдання багато разів у швидкому темпі, це може засмутити", - каже Ван дер Хем.

У першому експерименті учасники сиділи, поклавши руки на стіл перед собою. "Був дуже чіткий ефект від того, як фігурка людини була розташована", - каже дослідниця.

Коли вона стояла спиною до учасників, їхні відповіді були вони в рази швидші і точніші. Це свідчить про те, що наше тіло дійсно бере участь у процесі визначення боку.

Наступне питання полягало в тому, чи використовують учасники підказки свого тіла або вони опираються на збережене уявлення про своє тіло.

Щоб відповісти на це питання, дослідники повторили свій експеримент, але змінили умови. Вони розділили учасників на чотири групи: зі схрещеними руками перед собою, з руками прямо, з прихованими руками та руками, накритими чорною тканиною.

Утім, дослідники виявили, що жодна з цих змін не вплинула на продуктивність тесту. Іншими словами, учасникам не потрібно було насправді бачити свої руки, щоб за допомогою свого тіла відрізнити праве від лівого.

"Ми не змогли повністю розвʼязати проблему, - каже ван дер Хем. - Але ми змогли виявити, що наші тіла є ключовим елементом в ідентифікації лівого і правого боку".

Дослідники також виявили, що чоловіки, як правило, реагували швидше, ніж жінки, але дані не підтвердили попередні дослідження, які показують, що чоловіки в цілому краще виконують тести на розрізнення лівого-правого.

Незрозуміло, чому саме люди відрізняються у цій здатності. Але дослідження свідчать, що чим більш асиметричним є чиєсь тіло (наприклад, з точки зору переваги рук для письма), тим легше їм відрізнити ліворуч і праворуч.

"Якщо одна сторона вашого мозку трохи більша за іншу, ви, як правило, краще розрізняєте право-ліво", — каже Гормелі.

Але різниця також може бути у тому, як ми познаємо простір у дитинстві, каже ван дер Хем. "Якщо ви дозволяєте дитині йти трохи попереду і самій ухвалювати рішення, куди повернути, такі діти згодом краще орієнтуються у просторі".

Дослідження Аліси Гомес та її колег із Ліонського науково-дослідного центру нейронауки у Франції свідчить, що діти швидко вчаться визначати, де ліво, а де право.

Одна з причин цього може полягати в тому, що дітей навчали стратегії - думати про те, як вони пишуть, коли їм складно запам'ятати правий і лівий бік. Це знову ж таки підтверджує, що опора на власне тіло є ключовою для орієнтації.

У більшості повсякденних ситуацій помилка не буде критичною. Хірург Генрі Марш зміг виправити свою помилку з нервом, але видалення не тієї нирки або ампутація не тієї кінцівки, наприклад, призвели б до руйнівних наслідків.

Медицина — не єдина галузь, де плутанина з правим і лівим боком може мати смертельні наслідки. Можливо, затопленню "Титаніка" посприяло те, що його кермовий помилково повернув корабель праворуч, а не ліворуч.

Утім, хоча деяким людям дійсно складніше визначити правий і лівий бік, помилитися насправді може кожен, каже Гормлі. Він сподівається, що більше усвідомлення того, як легко зробити таку помилку, зменшить зверхнє ставлення до тих, кому потрібно трохи більше часу для орієнтації.

З усіх просторових орієнтацій визначення правого чи лівого боку є найскладнішим.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube