Стоматологиня Ірина Саламатенко стала однією з 46 осіб, що загинули від ракетної атаки Росії по Дніпру, в результаті якої ракета Х-22 поцілила у багатопорверхівку.  

Чоловік Ірини Саламатенко опублікував на її сторінці у Facebook допис, в якому поділився листом, що написав їхній син Ігор. Батько підлітка, також Ігор, зазначив, що він публікує його з дозволу хлопця, інформує UAINFO.org.

Лист хлопця зараз поширюють користувачі Мережі.

"Читати те, що написав її син, страшенно боляче. І, окрім усього іншого, я зупинилася на його словах про цих ублюдків, яких ми ніколи не вибачимо і будемо проклинати до кінця часів усією сім'єю, всією Україною". Мені прикро, що наші діти отримують ці знання такою страшною ціною. А також неймовірно прикро, що чимало наших бабусів і дідусів, переживши все те, що вони пережили свого часу в XX ст., так багато мовчали. Білі плями, нерозказані вчасно історії, назавжди втрачені деталі, не вимовлені чітко імена убивць", — написала у Facebook письменниця і режисерка Ірина Цілик.

Лист сина до мами:

"…Неможливо передати словами, наскільки це величезна трагедія для нашої родини, для нашого району, для нашого міста, для мене… Моя мама була найпрекраснішою, найкрасивішою, найрозумнішою і найдобрішою дівчиною, яку я будь-коли знав. Таку людину як моя матуся, просто неможливо описати словами, немає таких філософів, які змогли б підібрати такі слова, немає таких словників, які могли б містити ті слова, які підходять до її доброти, характеру та душі, як каже мій тато — "Вона була унікальна…".

І вона справді, була просто ідеальною у всьому… Ми любили маму до нескінченності, і будемо любити, її посмішка змушувала посміхатися інших, її теплі слова змушували відчувати це саме тепло в грудях, а її краса та зовнішність зачаровувала погляд… Вона була стоматологом і волонтером, яка допомагала нашим воїнам боротися за нас і за нашу свободу…

Ірина Саламатенко з чоловіком Ігорем. Фото: www.facebook.com/irina.salamatenko

Наганяє чорноти і така трагічна смерть, що сталася з вини цих бункерних виродків, яких ми ніколи не пробачимо і будемо проклинати до кінця часів усією родиною, усією Україною… Тим не менш, я щасливий за маму, що за її, на превеликий жаль, таке коротке життя, воно жило нею у всіх існуючих у світі фарбах, ми всією сім'єю часто подорожували, любили і любитимемо один одного, разом обіймалися, сміялися, плакали, завжди були разом, не дивлячись на обставини та фізичні відстані між нами, ми завжди були, є, і будемо однією та міцною родиною, нехай ми тепер не можемо побачити маму в нашій квартирі, почути її прекрасний ангельський голос, не можемо поїсти мамин найсмачніший борщик, якому могли позаздрити всі кухарі світу, тепер я не зможу почути її вічні "застели ліжко" та "почисти зуби", я не можу написати їй, що у мене болить голова і запитати, які таблетки випити, щоб полегшало. 

Але вона залишилася з нами, вона нікуди не пішла, я впевнений, що мама, прямо зараз, в цьому залі, стоїть поруч зі мною і міцно обіймає, я відчуваю її любов, її теплоту, її турботу, я знаю що вона пишається мною, пишається татом, пишається всіма нами, і я робитиму все, щоб спостерігаючи з боку, Ірочка продовжувала мною пишатися, вона була моїм життям, і залишилася моїм життям, нашим життям, вона поряд з нами, і всередині нас, і ми ніколи не забудемо маму, ми будемо любити її до кінця часу, поки не возз'єднаємося знову на м’яких і пухнастих хмарах. Я люблю тебе, спи спокійно, моє янголятко…".

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube