Хоча собак називають "найкращими друзями людини", нерідкі випадки, коли вони поводяться щодо людей та інших тварин агресивно. Бразильські дослідники вивчили взаємозв'язок між собачою агресією та низкою морфологічних, екологічних та соціальних факторів.

Дослідження опубліковано у журналі Applied Animal Behaviour Science, інформує UAINFO.org.

Історично агресивність собак асоціюється виключно з породою, але за останні десять років відбувся зсув парадигми завдяки дослідженням, що пов'язують поведінкові профілі з такими факторами, як вік та стать собаки, її метаболізм та гормони. Тепер люди все частіше приходять до висновків, що одні тільки гени не гарантують щеняті «злого» характеру — свій внесок мають зробити ранній досвід собаки, соціальне оточення і навіть особистість власника.

Читайте також: Собака застрелив господаря: у США стався смертельний випадок у авто

Щоб встановити основні причини агресивної поведінки у домашніх собак, дослідники з Університету Сан-Паулу (Бразилія) попросили власників 665 домашніх собак — як породистих, так і дворняг — заповнити три онлайн-анкети. В них були питання про самого господаря, характеристики вихованців, середовище, в якому вони жили, і будь-які помічені ознаки агресивності собаки, такі як гавкіт або напад на незнайомців.

Результати аналізу заповнених анкет показали, що на агресивність впливає безліч факторів — від статі власника і самої тварини (собаки, які належали жінкам, поводилися менш агресивно, а суки на 40 відсотків рідше виявляли агресію до власника, ніж кобелі) до форми голови (у собак з короткою мордою, таких як мопси та бульдоги, агресія щодо господаря була на 79 відсотків ймовірніша, ніж у собак з "нормальною" мордою) і ваги собаки (чим важча тварина, тим менш ймовірно вона нападе на свою людину).

Читайте також: Свиня вбила м’ясника, який хотів її заколоти

Також дослідники виявили, що собаки, які щодня гуляли з власниками, в середньому поводилися менш агресивно, ніж собаки, які постійно живуть вдома або випускаються на самовигул. А дресовані пси несподівано виявилися агресивнішими до інших собак (але не людей), ніж ті, яких господарі не навчали у спеціалізованих "собачих школах".

Іншими словами, одна тільки порода не може гарантувати, що собака виросте злою та неслухняною: її характер, як і характер людської дитини, визначатиме безліч факторів — від статі та характеру власника до анатомічних особливостей та стану здоров'я. Так що щеня самої "агресивної" породи може жодного разу в житті не напасти на господаря. І навпаки, навіть кімнатний песик у певних умовах може зрости "домашнім тираном".

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube