Усі ми бажаємо закінчення війни. При цьому, абсолютна більшість українців впевнена у беззаперечній перемозі України. Така перемога передбачає виходи на кордони, визнанні міжнародної спільнотою у 1991 році. Але чи можна вважати іншу сценарну альтернативу теж перемогою? І ось тут починається найбільш цікаве, тому що на сьогодні ніхто не може дати чіткої відповіді на запитання, якою саме буде перемога України. А тому варто розглянути п’ять ймовірних сценаріїв, які можуть бути реалізовані з врахуванням переважання тих чи інших факторів, які в певний момент можуть переважати над усіма іншими, пише у своєму блозі письменник, політичний аналітик, кандидат політичних наук Сергій Постоловський, інформує UAINFO.org.

Зазначимо, що визначальним фактором усіх сценаріїв, окрім частково п’ятого сценарію, можна назвати ситуацію на фронті.

Сценарій № 1. Капітуляція Росії. Даний сценарій передбачає абсолютну капітуляцію Російської Федерації як наслідок повної поразки на полі бою та впливу економічних санкцій міжнародної спільноти. Поєднання цих двох факторів може стати причиною соціального вибуху всередині країни-агресора.

Як приклад початку реалізації капітуляції Росії, можна говорити про вірогідність розгрому росіян під Бахмутом та Вугледаром і просування українських військ у напрямках окупованих територій Луганської та Донецької областей.

У разі реалізації такої сценарної альтернативи ми можемо говорити про крах путінського режиму в Росії та виплати репарацій Україні за скоєні злочини. Також варто звернути увагу на притягнення до відповідальності у рамках міжнародного трибуналу усіх причетних до масштабної агресії Росії проти України та воєнних злочинів росіян на території нашої держави.

Для реалізації даного сценарію, у перспективі найближчих 3−9 місяців Україна має здійснити ефективні та блискавичні контрнаступи по всій лінії фронту. Крім того, капітуляція Росії прискориться з врахуванням фактору звільнення ЗСУ Криму. У разі заходу українських військ до Криму, зросте ймовірність намірів путінського режиму використати ядерну зброю. Проте, саме наміри Путіна використати ядерну зброю пришвидшать реалізацію «палацового перевороту», за якого кремлівського диктатора буде усунуто від влади.

Читайте також: "В Росії все йде до палацового перевороту": Андрій Цаплієнко про терміни закінчення війни

Капітуляція Росії не передбачає приходу до влади в тій країні представників опозиції чи ліберальної демократії. Перемовини доведеться вести з кимось або з путінського найближчого кола, або з представників російської олігархії, які візьмуть на себе зобов’язання гарантувати трансформацію РФ та відшкодування Україні усіх завданих збитків.

З огляду на те, що за кількістю населення Росія має перевагу над Україною в три рази, в перспективі найближчого року дана альтернатива бачиться як сценарій низької ймовірності реалізації. Проте, для України це найбільш оптимальний сценарій.

Сценарій № 2. Контрнаступ та переговори. Даний сценарій передбачає успішний контрнаступ України у напрямку Запорізької та Херсонської областей зі звільненням окупованих територій даних регіонів та вихід у напрямку Криму, а також посилення позицій, а можливо і успішний наступ на Маріуполь. Також ми можемо говорити про звільнення усіх окупованих територій Харківської області.

При реалізації даного сценарію велику роль можуть відіграти наші партнери, зокрема США, Німеччина та Франція, які будуть спонукати офіційний Київ сісти за стіл переговорів з росіянами. Єдиною з великих країн, хто може бути проти — Велика Британія. Також проти будуть Польща і країни Балтії. Україна не може сідати за стіл переговорів з емісарами Путіна, тому що з Путіним ніхто не збирається вести жодних переговорів. Але тут треба враховувати декілька факторів.

По-перше, звільнення Україною окупованих територій Запорізької, Харківської та Херсонської областей всередині Росії може розглядатися як особиста поразка Путіна. Це викличе незадоволення та обурення, зокрема серед рашистських націонал-патріотів (на кшталт Гіркіна та Пригожина) та люмпену, який може вимагати від Путіна піти геть. Свого часу, американський дослідник Річард Пайпс влучно сказав, що росіяни можуть пробачати своїм владарям усе, окрім програної війни. Звісно, що Путін не захоче добровільно відмовитись від влади, а тому не можна виключати початку бунтів в Росії. Зазначимо, що потенційні організатори таких бунтів не є прихильниками України. Вони просто не зможуть пробачати своєму верховному головнокомандувачу поразки на болі боя. А тому вимагатимуть від нього добровільного усунення.

Читайте також: Як закінчиться війна в Україні і що може пришвидшити її завершення: оцінка одного із найвідоміших генералів США

По-друге, іноземні партнери можуть натиснути на Україну з метою проведення переговорів та підписання певних мирних домовленостей. Але влада нашої держави розуміє, що підписання будь-яких мирних домовленостей зі збереженням за окупантами українських територій не додасть їй (українській владі) всенародної любові. У людей виникне дежавю з Мінськими угодами, які не вирішували проблему, а тільки загострювали непорозуміння та протистояння.

Тому, з огляду на позицію Володимира Зеленського щодо неможливості вести переговори особисто з кремлівським диктатором, яку президент України неодноразово озвучував, реалізація даного сценарію бачиться як ймовірність середнього рівню. Тобто, ніхто з нас не хоче, аби такий сценарій було реалізовано, проте за умови результативних непублічних контактів і діалогу США та Росії, він, все ж таки, може стати реальністю.

Сценарій № 3. Затяжна війна, або війна на виснаження. Серед усіх альтернатив сценарій «затяжна війна» є найбільш небажаним для України.

Даний сценарій передбачає продовження війни щонайменше протягом найближчих 2−3 років. Зауважимо, що для нашого ворога даний сценарій бачиться ще більш неприйнятним з огляду на ситуацію в російській економіці та поступове накопичення соціальних проблем в Росії і неспроможність путінського режиму задовольняти елементарні потреби російського люмпену. Крім того, через 1−1,5 роки ми зможемо говорити, що у Росії якщо і не повністю закінчяться, то в рази скоротяться видатки на війну. А без відповідного ресурсу вести війну в режимі високої інтенсивності абсолютно неможливо.

Зазначимо, що затяжна війна буде спонукати Путіна знаходити нові ресурси за будь-яку ціну. Основне для кремлівського диктатора — це втримати владу. Тому можна говорити, що пошук фінансових та воєнно-технічних ресурсів передбачає ва-банк Путіна у відносинах з Китаєм, Північною Корею та Іраном і деякими країнами Латинської Америки та Африки. Кожній з цих країн кремлівський диктатор може пообіцяти і навіть надати щось таке, що, з огляду трактування національних інтересів Росії, обіцяти і віддати не можна. Мова як про території та державні стратегічні підприємства і цілі галузі, коли ми говоримо про Китай, так і про ядерну зброю, якщо розглядати Іран на Північну Корею.

Розуміння, що виграти війну не вийде, підштовхуватиме Кремль до реалізації саме сценарію затяжної війни. Війти у президентську кампанію-2024 з війною для Путіна є більш вигідним, аніж з поразкою чи мирним договором, який не передбачає абсолютної перемоги. Войовнича риторика мобілізує електорат Путіна і дасть змогу правити Росією ще якийсь час.

На сьогодні ймовірність реалізації даного сценарію можна характеризувати як високу.

Сценарій № 4. Оголошення війни. Путін може офіційно оголосити війну Україні. Якщо так станеться, це означатиме, що війну він програв, але намагається втримати владу за рахунок мільйонів нових жертв. Офіційне оголошення Росією війни України несе як ризики, так і створює відповідні можливості. Основний ризик — це мобілізація мільйонів росіян і безперервний потік гарматного м’яса на фронт. Така ситуація значно ускладнить дії ЗСУ щодо наступів, але в той же час дозволить отримати нову масштабну допомогу від союзників у вигляді техніки та боєприпасів. Тут маємо говорити і про авіацію, і про значно більшу кількість необхідних для ефективного наступу танків.

Також варто зупинитись на такому моменті як ризик початку Третьої світової війни. Офіційне оголошення війни Росією Україні апріорі дозволяє обом сторонам залучати союзників не тільки в контексті ресурсної допомоги, але й в питанні залучення військ союзників на полі бою. І якщо Росія доволі обмежена у залученні таких союзників (Республіка Білорусь та Північна Корея чи не єдині країни, які можуть надати своїх солдатів для участі у війні), то Україна абсолютна необмежена. Ніхто сьогодні не скаже, якою може бути позиція країн Балтії, Великої Британії, Польщі, Румунії, Молдови, Словаччини та інших у випадку, якщо Путін офіційно оголосить війну Україні.

Наразі реалізація даного сценарію виглядає як ризик середнього рівня.

Сценарій № 5. Раптовість. Все може закінчитись доволі раптово, в момент, коли ніхто не очікує кінця війни. Реалізація даного сценарію буде обумовлена одним з наступних факторів, або ж їхньою взаємодією.

По-перше, — це смерть Путіна.

Смерть кремлівського диктатора найбільш вигідна не так Україні та її партнерам, бо наша ціль — це міжнародний трибунал над злочинцем, як елітам всередині Росії. Смерть Путіна дозволить росіянам закінчити війну і вивести війська з території України, вести переговори з нашою державою та західними партнерами, сформувати думку всередині Росії, що в усьому винен виключно Путін. Таким чином, російські еліти зможуть розвінчати культ особистості Путіна та спрямувати народний гнів вже на мертвого диктатора, а не на його живих прибічників.

По-друге, — усунення Путіна від влади.

Усунення діючого президента РФ від влади — це справа «палацового перевороту». Ті, хто зголосяться на реалізацію такого сценарію, мають розуміти, що усунути та арештувати доведеться не одного тільки Путіна, але й його найближче оточення. А тому без участі силовиків такий сценарій реалізувати практично неможливо.

Крім того, усунення когось від влади — це завжди насильний, нелегітимний метод. А тому після усунення Путіна від влади в самій Росії може розпочатися громадянська війна, що, звісно, дасть шанс Україні звільнити свої території від окупантів.

По-третє, — таємні домовленості.

Ми не можемо повністю виключати реалізацію сценарію таємних домовленостей як за участю України, так і без такої. Існує ймовірність, що Україну можуть просто поставити перед фактом та викласти певну дорожню карту подальших дій для закінчення війни.

Основними сторонами сценарію «таємні домовленості» можуть виступати США, Росія, Китай, Франція, Німеччина, Туреччина та Ізраїль. Зазначимо, що різко проти таємних домовленостей може виступити офіційний Лондон. Варто також сказати, що таємні домовленості передбачатимуть добровільну передачу Путіним влади іншому суб'єкту та гарантії безпеки для кремлівського диктатора і його близьких.

Цей сценарій є абсолютно неприйнятним для України, але він, все ж таки, можливий, тому про нього варто говорити.

З огляду на вищевикладене, варто зазначити, що існує ймовірність об'єднання декількох сценаріїв в один з його подальшою реалізацією. Єдине, що можна стверджувати на сьогодні, — міжнародна спільнота втомилась від кремлівського диктатора і у неї немає жодного бажання зберегти обличчя вбивці, який не зрозумів ані ментальності українців, ні налаштованості Заходу підтримувати нашу державу аж до самої перемоги.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube