Якби не вплив Юпітера, то між ним та Марсом могла б з'явитися ще одна велика планета. Можливо, це була б суперземля — світ, якого не вистачає в Сонячній системі. Однак моделювання показало, що її поява загрожувала б дестабілізацією орбіт більшості сусідніх планет, а Земля виявилася б викинуто далеко від Сонця.

Статтю про це опубліковано в The Planetary Science Journal, інформує UAINFO.org.

Сьогодні, коли у далекому космосі виявлено безліч планетних систем, наша Сонячна здається особливо незвичайною. У ній є група компактних кам'янистих планет, таких як Марс або Венера, і газові гіганти — крижаний Нептун, окольцований Сатурн та інші. Але широко поширених в інших зірок планет проміжних класів – суперземель і мінінептунів – в цій картині явно не вистачає.

Такі світи в кілька разів більші за Землю і вважаються особливо цікавими, у тому числі з точки зору потенційної життєдіяльності. Здавалося б, і потрібне для подібної планети місце є – велика порожнеча між орбітами Марса і Юпітера. Зараз там знаходиться лише головний пояс астероїдів – залишки планети, яка так і не змогла сформуватися.

Читайте також: Марсохід NASA вперше зробив чітку світлину заходу сонця на Червоній планеті. ФОТО

Моделювання, проведене астрономами з Каліфорнійського університету в Ріверсайді, показало, що було б із Сонячною системою, якби між Юпітером та Марсом таки існувала ще одна планета із класу суперземель. Як виявилося, нам дуже пощастило, що її там нема.

Стівен Кейн та його колеги виявили, що така планета може залишатися стабільною, лише перебуваючи на орбіті, що суворо дорівнює трьом астрономічним одиницям. Марс розташований трохи менше ніж у 1,5 астрономічної одиниці від Сонця, Юпітер — 5,2 астрономічної одиниці. Суперземля, якби була розташована в будь-якому іншому місці цього проміжку, виявилася б згубною для всієї Сонячної системи.

Вчені показали, що якби масивна планета оберталася на відстані від 3,1 до 4,0 астрономічної одиниці, вона б дестабілізувала орбіту Меркурія, а від 2,0 до 2,7 астрономічної одиниці — ще й Марса. Масивні Сатурн і Юпітер мало постраждали б, проте розташовані за ними Уран і Нептун теж «злетіли» би зі своїх орбіт і врешті-решт виявилися викинутими за межі Сонячної системи. Гірше того: така ж доля чекала б на планети внутрішніх областей, від Меркурія до Марса, включаючи Землю.

Читайте також: Телескоп "Джеймс Вебб" знайшов галактики, які не повинні існувати

Подібна картина змушує ще з більшою повагою поглянути на гігантський Юпітер. І так відомо, яку важливу роль відіграє ця планета в історії життя на Землі. Завдяки своїй потужній гравітації Юпітер перехоплює більшу частину комет та астероїдів, захищаючи внутрішню Сонячну систему від надто інтенсивних бомбардувань. Але, схоже, цим його вплив на нас не обмежується.

Вважається, що саме тяжіння величезного Юпітера дестабілізувало процеси, що відбувалися на орбіті між ним та Марсом. Він поглинув левову частку речовини, що знаходилася там, і не дозволив з'явитися ще одній планеті, яка, як виявилося, могла б влаштувати справжній хаос у всій Сонячній системі. В результаті в поясі астероїдів залишилося зовсім небагато матерії (соті частки відсотка від маси Землі), зате орбіта нашої планети була стабільною, і незабаром на ній виникло життя.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube