Нам потрібна антипутінська версія "Тегерану-43", адже західні партнери й гадки не мають, що робити з кремлівським фюрером після його поразки у війні. Чи не тому певне мілітарне крило американського уряду зацікавлене в будь-якому форматі миру в Україні, замість досягнення очікуваної перемоги над путінським режимом. "Мир" у цьому розумінні означає припинення бойових дій, і, з високою долею імовірності, збереження кремлівського протекторату над частиною окупованих територій. Чергова публікація (цього разу в The Washington Post) змушує задуматися, чому США воліють боротися не з причиною, а з наслідками, пише у своєму блозі журналіст Орест Сохар, інформує UAINFO.org.

"Пастка підтвердження" - звичка шукати та сприймати лише ту інформацію, яка підтверджує переконання і усталену думку, уникаючи свіжих підходів.

Нинішній злив підготовлений, на думку журналістів, офісом директора нацрозвідки США і зосереджений на описі недоліків у підготовці контрнаступу. Висновок традиційний: "Перспектива вливання мільярдів доларів у військовий глухий кут… може послабити рішучість прихильників Києва в Європі та США, можливо, посиливши заклики до переговорів між Києвом і Москвою".

Читайте також: Попри війну з Путіним досі підтримують зв'язок деякі глави країн: з ким спілкується диктатор 

На другий рік війни військові експерти США ніяк не звикнуть, що потужність української армії не можна вимірювати американським мірилом шаблонів, ще й з російськими засічками. 12 місяців тому ЗСУ мали в рази менше шансів на успіх, і ті ж самі експерти не радили Білому Дому ділитися з Києвом зброєю. Більшість рішень Байдена про передачу озброєнь були політично мотивованими й робилися всупереч рекомендаціям пентагона. Політичні кроки виявилися виправданими.