Вибух безпілотника над московським Кремлем став однією з ключових тем. Продовжують обговорюватися різні версії, починаючи від українського удару до постановки російських силовиків. Проте найважливіше сьогодні не те, хто насправді запустив і підірвав дрон, а те, який ефект ця подія матиме на російську політику в короткостроковій перспективі, пише у своєму блозі експерт програми "Міжнародна і внутрішня політика" Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич, інформує UAINFO.org.

Передісторія або "якби вибуху не сталося, його варто було б вигадати"

Кадрам, які поширили російські ЗМІ, передували кілька місяців, які підводили громадян РФ та України до можливої атаки Москви та Кремля зокрема. 

Російські військові демонстративно розміщували комплекси ППО у столиці. Під пускові С-400 вирубували парки, а «Панцирі» ставили на дахи адміністративних будівель разом із автомобільним шасі. Це супроводжувалося розворотом пропагандистської машини у формуванні «образу війни» у росіян. Громадян намагалися привчити до того, що це вже не каральна акція щодо України, а війна мало не за виживання самої Російської Федерації. Природно, що такі процеси супроводжувалися заявами про чергові «червоні лінії».

Українська сторона, у свою чергу, заявляла про розробку та виробництво дронів, здатних вразити цілі у глибокому тилу Росії. Це супроводжувалося розширенням географії ударів БПЛА по тиловим об'єктам РФ.

Таким чином, рано чи пізно, але вибухи над Москвою мали статися. Незалежно від того, хто був їх ініціатором та організатором.

Приліт по Кремлю

Сьогодні є відеоролики з кількох ракурсів, які опублікували російські ЗМІ. Але поки що немає уламків БПЛА, немає роликів, тривалістю понад 2−3 хвилини, які б показували хоча б коротку хронологію подій до і після самого вибуху.

На опублікованих роликах видно, що апарат вибухнув, пролетівши повз флагшток, «у чистому небі». І після вибуху прапор залишився на місці, а частина даху загорілася.

Звісно, виникає низка запитань. Зокрема, що робили двоє людей на даху, що піднімаються до флагштока в момент підльоту БПЛА, а також щодо пожежі, що виникла після вибуху в повітрі. Зрештою, якою була подальша доля цих дахолазів.

Виходячи з цього, можна будувати різні припущення:

1. Український дрон запрограмований на далекий політ та самостійно підірвався у певному місці (з точністю до метру);

2. Керований дрон далекого радіусу дії;

3. Можливий запуск із території самої Москви чи найближчих передмість (тут можливий варіант і 1 і 2 з погляду механізму підриву);

4. І, нарешті, присутність операторів БПЛА безпосередньо біля Кремля (зокрема тих двох на даху).

Як бачимо, є варіанти та результати дії української сторони та постановки «атаки». Але, повторюся, важливо зараз не це, а можливі наслідки та рамки подальших дій для Кремля.

Символізм

Вибух БПЛА над Кремлем можна порівняти з посадкою Руста на Червоній площі. Це своєрідний «плювок в обличчя» керівництву російського ППО. Крім того, з огляду на сприйняття Кремля громадянами РФ (та й не лише ними), така атака є символом «атаки на Росію», на її «підвалини», на російську владу. Як, власне, і пожежа на даху кремлівського палацу.

Варто також враховувати час події. Період із початку травня до 22 червня можна назвати часом умовної «перемоги» в російському суспільстві. З урахуванням війни, тим більше. І атака на Кремль у цей період лише посилює ефект від того, що сталося.

Результати, наслідки та варіанти дій для Путіна

Вибух над Кремлем породив низку викликів для оточення Путіна. Але й створив низку можливостей, які умовно можна назвати «позитивом для Кремля».

Символізм, який можна використовувати

Російська пропаганда демонструє здатність адаптації до того, що відбувається. Після провалу під Харковом, російські ЗМІ зуміли максимально підкоригувати увагу щодо втечі армії РФ з Херсона. При цьому відбувається корекція базової тезової конструкції з висвітлення війни:

— З серпня по січень ЗМІ масштабували образ ворога. Якщо на початку 2022 року Росія воювала проти «націоналістів», влітку проти «українського режиму», якого підтримує Захід, то для російського пересічного громадянина сформовано картину війни РФ проти всього НАТО. Це, до речі, дає певне «пояснення» відсутності швидких перемог.

— Найбільш складною у реалізації стала трансформація цілей війни. Необхідно було щось робити із «денацифікацією», «демілітаризацією». Але й у цьому напрямку вже є зрушення. Російська преса останні 2−3 тижні особливо активно розмірковує про демографічну кризу в Україні та зруйновану інфраструктуру. До заяв, що демілітаризація — це зменшення населення України та руйнування інфраструктури залишилося зовсім небагато.

Але є проблема — населення поки що не готове сприймати війну як «свою». Настрої, звісно, ​​антиукраїнські на підтримку агресії, але це не страх за власне існування. Потрібна трансформація образу «СВО». Це не швидкий похід за російським інтересом і навіть не «війна народу Донбасу». Мобілізація людських та економічних ресурсів потребує наявності «образу поразки». Тобто набору страхів для громадян і символів глобальності того, що відбувається (на території Росії). Тому проводилося демонстративне розміщення ППО в Москві, було скасовано частину «заходів» на 9 травня. Удар по Кремлю в такій ситуації — логічне та необхідне «завершення» конструкції.

Це створює можливості для остаточного зміцнення тези про «війну за майбутнє Росії», або нову «вітчизняну війну». Тим більше, що те, що відбувається, припадає на місяць перемоги в РФ.

Таким чином, Путін отримує можливість виправдати проведення нових хвиль мобілізації, посилення контролю за публічною політикою, ще більш жорсткої роботи репресивного апарату. А також надзвичайних заходів в економіці, як скорочення низки національних проектів та концентрації грошових потоків «на війну».

Відповідь і кадри (все ж таки позитив)

Природно, що після прольоту БПЛА над Кремлем потрібні висновки, зокрема кадрові рішення. Але, в даному випадку, не варто очікувати на швидкі відставки. Путін отримує можливість «пригадати дрон над Кремлем» практично будь-якому високопоставленому силовику. Тим більше, що інформації по апарату, що вибухнув, поки немає:

— армійському керівництву за загальну організацію служби. Керівництву ППО — бо дрон прилетів;

— зовнішню розвідку (як СЗР так і ГУ ГШ) — за «відсутність даних про підготовку»

 — навіть для керівництва ФСБ можна знайти привід, заявивши, що БПЛА запускався, наприклад, з території Москви.

При цьому відставка у статусі винуватця «вибуху над Кремлем» є чимось більшим, ніж виїзд із кабінету.

З іншого боку, відставок можна уникнути, якщо демонстративно ухвалити інші рішення. Такими можуть бути мобілізація, воєнний стан, посилення контролю у країні, репресії. Ну, або, «удар у відповідь». Хоча з останнім ситуація складна.

Необхідність кроків у відповідь або кінець позитиву

Серед варіантів «відповіді» Росії на вибух над Кремлем можна згадати три опції:

1. Спроба масштабування конфлікту шляхом втягування до нього інших держав;

2. Ракетні атаки на українську територію. Причому із зміною логіки вибору цілей;

3. Застосування ядерної зброї.

Спроба масштабування війни на цьому етапі виглядає сумнівно. Потенційні союзники Росії вже намагалися дистанціюватися (включаючи голосування Казахстану та Вірменії за резолюцію ООН із фіксацією «агресії РФ» у преамбулі). Виступати на боці слабкої армії (або як мінімум армії, реальний потенціал якої невідомий, але гарантовано нижче заявляється російським керівництвом) країни-агресора дуже ризиковано. А кейс «вибуху над Кремлем» лише посилює таку позицію демонстрацією невідповідності рівня військової сили реальній ситуації, що заявляється російським керівництвом.

Ракетні атаки та запуск БПЛА — цілком можливе продовження. Як цілі теоретично можуть бути обрані давно обіцяні пропагандою «центри управління київського режиму». Непрямим підтвердженням тому можуть бути останні запуски, які, можливо, проводять своєрідне «тестування» системи ППО навколо Києва. І висновки для РФ поки що невтішні. Теоретично, є можливість використання тих самих «Кинджалів», Х-22, але запас таких ракет невеликий. Крім того, є можливість перехоплення частини запущених ракет (на відміну від ситуації кінця 2022 року). У разі невдалої атаки, іміджеві втрати для Кремля будуть великі. Йдеться, природно, не про населення Росії, а про зовнішньополітичне поле, сприйняття здатності Кремля до ефективних ракетних атак.

Є ще одна опція: не обрати цілі, що мають лише військове значення. Простіше кажучи, ставити як одну з цілей вбивство значної кількості цивільних осіб. У розрахунку на паніку та негатив всередині України. Але потрібного ефекту необхідно кілька хвиль атак по 1,5−2 сотням ракет на добу (з урахуванням історії атак хвилями в 70−90 ракет). Проте такої кількості боєприпасів РФ робити не може. Крім того, частина ракетного озброєння накопичуватиметься для ударів на фоні контрнаступу з боку України.

До того ж не варто скидати з рахунку поступове посилення української системи ППО.

І, зрештою, ядерна зброя. Але ця опція надто ризикована для Росії. Вона виводить війну на новий рівень, але при цьому гарантовано втягує в неї кілька держав. Виникає ризик ураження військових об'єктів усередині РФ. Крім того, використання ядерної зброї відштовхне від Росії значну частину її сьогоднішніх партнерів. Включно з КНР.

Виходячи зі сказаного вище, можна припустити, що реакція російського керівництва на вибух БПЛА над Кремлем зведеться до внутрішнього порядку денного. Як мінімум, очікується посилення контролю за суспільством, репресивних заходів щодо незгодних. Також можливі рішення щодо мобілізації, перерозподіл бюджетних коштів. Але найголовніше — це пропагандистський ефект. Російські ЗМІ, найімовірніше, братимуть конструкцію «вітчизняна війна» як основу для опису того, що називалося «СВО».

Є можливість інтенсифікації ракетних атак. Але тут можливості РФ значно обмежені.

Чи є вірогідність "зламати" схему, що вибудовується російською верхівкою? Так. Наприклад, новою, реальною атакою на Москву та Кремль найближчим часом.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube