Мандрівки крізь центр Землі колись були популярним сюжетом фантастичної літератури. Але з поглибленням наших знань про планету ми все краще розуміли: на цьому шляху зустрінемо екстремальні сили та температури, які створять умови далеко поза межею можливостей людини.

Як могла би виглядати подорож крізь всі тектонічні шари Землі, розповіло видання Live Science. Його експерти проаналізували досвід існуючих проєктів глибинного буріння та інші наукові дані, інформує UAINFO.org з посиланням на OBOZ.UA. 

Діаметр Землі становить 12 756 кілометрів, тому, щоби пробурити всю планету наскрізь, знадобиться бурова установка велетенських розмірів та потужності. І навіть за таких умов їй знадобляться десятиліття роботи, щоби здійснити цей задум.

За даними Геологічної служби США, першим шаром, який доведеться пробурити, буде кора, товщина якої становить близько 100 км. По мірі просування, тиск у ній буде збільшуватись. Кожні 3 метри породи підвищують цей показник приблизно на 1 атмосферу, розповів Дуг Вілсон, геофізик-дослідник з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі.

Найглибшою на сьогодні штучною дірою в земній поверхні є Кольська надглибока свердловина в Росії. Її глибина становить 12,2 км. На дні цього отвору тиск у 4000 разів перевищує тиск лише на рівні моря. За даними World Atlas, щоби досягти такої глибини, знадобилося майже 20 років, і це все ще на 80 км вище, ніж краю наступного шару – земної мантії.

Мантія є шаром темної, щільної породи завтовшки 2800 км. У ній відбуваються процеси, що управляють тектонічними рухами плит. Кордон між мантією та ядром називається "Мохо" (скорочення від "розрив Мохоровичича"). Перша спроба досягти його відбувалась у 1950-1960-х роках, коли вчені намагались бурити глибоке морське дно. Ця спроба була безуспішною.

Перешкоджає подібним планам зокрема те, що земна порода у свердловині має схильність обсипатись, зводячи всі зусилля намарно. Щоби уникнути цього, у отвір потрібно закачувати буровий розчин. При глибоководному бурінні та бурінні нафтових свердловин ця рідина є сумішшю, що включає важкі мінерали, такі як барій. Вага рідини врівноважує тиск усередині свердловини з тиском навколишньої породи та запобігає обвалу.

Окрім того, за допомогою бурового розчину відбувається постійне очищення буру від піску та гравію, та його охолодження. Проте, якщо проникнути у глибші шари Землі, навіть це стане неможливим. Так у мантії температура становить 1 410 градусів за Цельсієм. За словами Вілсона, у таких умовах нержавіюча сталь почне плавитись. Тому бур потрібно виготовляти з дорогого спеціалізованого сплаву, такого як титан.