Співзасновник та директор економічних програм Ukrainian Institute for the Future Анатолій Амелін традиційно, повертаючись із США поділився рефлексіями, інформує UAINFO.org.

1. Головна, на жаль, не найприємніша. В американському порядку денному Україна сильно втратила позиції. Близький Схід — це топ міжнародного порядку денного. Велику увагу забрала бійка республіканців і демократів (виборчий рік). І Україна залишилася дуже далеко.

2. Вперше побував на молитовному сніданку, який щороку організовують у США. Згадав Байден у своїй промові і Україну. Але мимохіть. В то час як Близькому Сходу було присвячено кілька хвилин тексту.

На 72-му Молитовному сніданку в США були присутні 2100 осіб із 127 країн світу. Було багато українців, які приїхали як з України, так і зібралися з різних штатів США. Запам’яталася промова президента Руанди Поля Когаме. Він розповідав про геноцид, який забрав 10% населення країни, коли (близько 1 млн осіб). І про те, як вони шукали примирення нації. Сьогодні економіка Руанди постійно зростає (в середньому, близько 7% на рік).

3. Настрій у багатьох українців тяжкий. Не коментуватиму деталі багатьох розмов, але у людей апатія, нерозуміння майбутнього та багатьох процесів, що відбуваються в Києві. При цьому є запит щодо довгострокового бачення розвитку України від українських лідерів. На початку вторгнення таким баченням підживлювали націю, а сьогодні — глобальне розчарування, немає точки опори.

4. Була крута лекція колишнього глави ФБР Джеймса Комі. Нотаток не робив, але запам’яталося основне — умова ухвалення будь-якого важливого рішення:

— Уяви, що ти дивишся на себе сьогоднішнього з майбутнього +5 або +10 років. І як ти оціниш якість твого сьогоднішнього рішення з часом? Жалітимеш чи пишатимешся?

Цікавими були міркування про циклічність процесів у політиці, економіці. І те, що будь-яка кризова ситуація — тимчасова.

5. Зустрічалися із кількома аналітичними центрами, інвестиційними фондами. Інтерес до України є. В перших — запит на актуальну статистику, аналітику. У других — на якісні перспективні проекти для інвестування. Для мене це добрий сигнал. Не раз на зустрічах із американськими колегами згадували, що в нас і в американців є головна спільна риса — свобода як головна цінність. І це хороший маркетинговий інструмент для побудови партнерства

6. Мав честь виступити на Українському інвестиційному форумі на панелі, присвяченій «Економіці воєнного часу». Тезово мої коментарі:

— Війна та ризики війни існуватимуть поки існує Російська імперія біля наших кордонів. Але наявність такого небезпечного ворога — найсильніша мотивація стає ефективними, сильними та успішними.

— Для розвитку ОПК нам необхідно мати довгострокову стратегію розвитку сектору, що дасть передбачуваність українським та міжнародним інвесторам інвестувати у нові розробки та планувати виробництво.

— На наступні 10 років український сектор ОПК потребує мінімум $10 млрд інвестицій, до 2030 року необхідний обсяг не менше $25 млрд.

— Для інвесторів потрібна не лише стратегія та довгострокове держзамовлення, а й конкурентні умови ведення бізнесу в порівнянні з сусідами.

— Для екосистеми ОПК потрібна модель типу Дія.Сіті для IT компаній + державні гарантії.

— Ну і робимо ставку на залучення в Україну найсучасніших технологій. Розробляти з нуля свої немає ні часу, ні грошей сьогодні.

7. В сценаріях форсайту, над якими працює UIF, позитивні сценарії для нашої країни можливі лише за нашого міцного партнерства зі США. Без цього сценарії негативні, аж до найгірших.

Слово «партнерство» тут є ключовим. Нам потрібні спільні взаємовигідні проєкти, де кожна сторона матиме інтерес та вигоди. Не просити і не клянчити допомогу, а як приходити зі своїм планом, переконувати і домовлятися. Повністю несучи відповідальності за домовленості та виконуючи всі взяті зобов’язання (із цим у нас не дуже, кажуть американці).

Загалом, майбутнє наше залежить виключно від нас, нашої здатності мислити стратегічно, створювати глобальні партнерства та системно бути надійними партнерами.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube