Ілюстративне фото

Українські захисники, які тримали кругову оборону Авдіївки, розповіли про важкі моменти виходу з коксохімічного заводу. Хоча багато хто не хотів залишати свої позиції, вони дотрималися наказу командування.

Командир батальйону 47-ї ОМБр поділився, що нашим військовим вдалося евакуювати всіх своїх "двохсотих" та "трьохсотих". Про це він розповів у новому сюжеті проєкту "Український Свідок", інформує UAINFO.org з посиланням на OBOZ.UA.

Військові 26-го окремого стрілецького батальйону 47-ї ОМБр розповіли про інтенсивність боїв, м'ясні штурми та складність виходу з Авдіївського коксохіму.

Командир батальйону з позивним "Монгол" зазначив, що хоча завод був меншим за "Азовсталь", його використання як фортеці було ефективним.

"Якщо порівнювати з "Азовсталлю", то коксохім у рази менший. Але як фортецю його використовувати можна", – сказав він.

За словами військового, інтенсивність атак зросла у січні, коли росіяни розпочали наступ з різних напрямків. Коксохім був частково захищений від дронів через радіоперешкоди, створені металевою конструкцією.

Коксохім обстрілювали переважно керованими авіабомбами.

"Завод розбирали вщент. Коли прилітає один КАБ, то зі стелі все падає тобі у стаканчик із кавою. А тепер уявіть, що таких КАБів прилітає двадцять, а то й більше", – розповів Олексій "Алі", командир роти 47-ї ОМБр.

Під час боїв росіяни використовували м'ясні штурми, ведучи атаки з великою кількістю піхоти, включно із зеками.

"Багато кинули й багато полягло. Завезли зеків, навіть без зброї та броні. Багато з них здавались у полон. Були навіть "петухи", як вони самі себе називали. А під кінець у бій йшли і кадрові військові, і контрактники. І теж здавались у полон", – розповідає "Монгол".

Переломний момент настав, коли росіяни захопили терикон поруч із заводом, і оборонці були змушені відступити.

"Монгол" зазначив, що найважче – це відступати, залишати свою землю.

"Алі" також зауважив, що деякі бійці не бажали залишати завод. Проте було відповідне рішення для збереження особового складу.