Цього місяця російський народ обрав своїм президентом на наступні шість років міжнародного злочинця, за злочини якого він несе таку ж політичну відповідальність, як і німці, що колись підтримували Гітлера. Обидва лідери винні в тому, що Нюрнберзький суд назвав "найвищим міжнародним злочином", а саме в агресії – тобто вторгненні в іншу країну, яка не становить небезпеки, без вагомої причини – і, таким чином, несуть відповідальність за "все зло, всі жахи війни", повідомляє The Telegraph, інформує UAINFO.org з посиланням на ZN.UA. 

Можна уявити собі сучасний Нюрнберзький трибунал, на лаві підсудних місце Геринга посів би Путін, а по боках — співучасники змови, такі як Лукашенко, Мєдведєв, командири, які керували знищенням Маріуполя і розстрілами в Бучі, а також брехливі пропагандисти з державного телебачення Росії й православної церкви.  Найголовнішим з цих вболівальників буде патріарх Кіріл, колишній колега з КДБ, який пробачив невибіркові бомбардування і вбивства як частину "священної війни" проти Заходу, в якій російські солдати, що загинули, потраплять на небеса.

"Проблема цієї картини полягає в її неправдоподібності. Наразі не існує суду, який міг би судити Путіна — саме тому близько 39 демократичних країн, включаючи Велику Британію, створили "основну групу", яка вивчає можливість створення "трибуналу з питань агресії", щоб мати справу з ним [Путіним] у разі його повалення", — пише The Telegraph.

Путін, без сумніву, винен у злочині агресії, але його провина має бути доведена. Закон досить чіткий. Агресія оголошена поза законом Статутом ООН, а кримінальна відповідальність за її здійснення покладена на Міжнародний кримінальний суд (МКС), який врешті-решт виробив просте визначення, що набуло чинності у 2018 році. Його вчиняє будь-який політичний або військовий лідер, який порушує Статут ООН шляхом вторгнення в іншу державу-члена з силою "характеру, серйозності та масштабу", що робить це порушення "явним". Це визначення підходить Путіну.

Путін, безсумнівно, спиратиметься на аргументи так званої "реалістичної" школи науковців, що Альянс винен у війні, оскільки не виконав обіцянок, даних російським лідерам у 1990 році. Такі обіцянки ("ні кроку далі на схід") цілком могли бути зроблені в усній формі, але ніколи не були зафіксовані письмово. Теза про те, що Путіна несправедливо спровокували, зараз просувається деякими професорами, але їх важко назвати розумними чи моральними, оскільки вони ігнорують права українців на життя і свободу.

Таким чином, захист Путіна буде відкинутий будь-якою колегією міжнародних суддів. Але де суд, який може його судити? МКС видав ордер на арешт, але він навряд чи з'явиться в Гаазі, а цей суд не має повноважень судити його за його відсутності. Він має юрисдикцію судити лідерів за агресію, але (що абсурдно) лише за умови їхньої згоди на судовий розгляд — він не може звинувачувати лідерів держав, які не є членами МКС/

 Існує лише одне рішення, якщо ми хочемо авторитетно заявити про провину Путіна. Це заочний розгляд справи. Проти цього завжди виступають англо-американські юристи — як, мовляв, суд може бути справедливим, якщо підсудний не бере в ньому жодної участі? Але такі суди ефективно працюють у деяких європейських країнах і (що важливо) в самій Україні. Більше того, присутність Путіна не може нічого додати до доказів чи аргументів на суді над ним за агресію — факти вторгнення не викликають сумнівів.

"Цей судовий процес надасть реального значення злочину агресії, який ніколи не був предметом судового розгляду з часів Нюрнберга. Важливо створити прецедент, який може слугувати стримуючим фактором для інших", — підсумувало The Telegraph.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube