ТОП-новиною, що наприкінці понеділка облетіла інформаційні агентства, виявилася заява одіозного регіонала, одного з авторів не менш резонансного законопроекту «Про засади державної мовної політики» Вадима Колесніченка. Цей пан, очевидно, остаточно пустився берега: «Я проти львівсько-галицьких діалектів, які засмітили сьогодні засоби масової інформації. Я не вважаю, те, що нам пропонують, українською мовою. Це відрижка тієї частини України, яка колись була постійно під чиїмось гнітом», - заявив він в ефірі телеканалу ICTV.

Здається, це була та межа, за якою можуть іти чималі наслідки. Чомусь Колесніченкові загравання навколо одного з національних стовпів - мови - викликають у мене знак дорівнює між поведінкою іншого представника Партії регіонів, покійного Євгена Кушнарьова.

 Згадайте, як у розпал президенстької кампанії-2004 саме ця людина організувала перший Всеукраїнський з'їзд депутатів рад усіх рівнів, що відбувся у Харкові. Там лунали заклики щодо порушення суверенітету, територіальної цілісності України, її розколу та утворення окремих територіальних об`єднань, зокрема, щодо створення на території України південно-східної автономії (ПіСУАР). На щастя, ідея Кушнарьова поки що залишається химерним фантомом, який продовжує давати на підсвідомість окремих регіоналів. Але, узявши на озроєння мовну карту, регіонали вже сьогодні копають собі  «братську могилу». Позаяк поняття мови, релігії мають суспільний тонкий і досить не передбачуваний подразник.

Натомість рядки з віршу сучасника Юрія Винничука якнайточніше ілюструють ту порцію народного негативу, яка ось-ось має вийти за вінця чаші терпцю:

 І вб’єш п*дараса».

Віталій ТАРАНЕНКО