Ірина працює з тілами жінок, які пройшли через вагітність, гормональні зміни, втому і втрату контакту із собою. Її тренування на TRX-петлях — це не черговий фітнес-марафон, а методика відновлення. Ми поговорили з Іриною про її авторський підхід, чому жінкам після 35 потрібен інший фокус у спорті — і як повернути внутрішню опору без насилля над собою.

— Чим унікальний ваш метод і підхід?

Моя методика побудована на перетині анатомії, нейрофізіології та жіночого досвіду. Вона не просто про рух — вона про контакт. Я працюю не з абстрактною «жіночою фігурою», а з реальною жінкою, яка прийшла зі своєю історією, втомою, іноді — болем або страхом рухатись. Унікальність у тому, що я адаптую TRX не для фітнес-залів, а для життя: враховую гормональні фази, післяпологові зміни, тривожність, енергетичний рівень, навіть якість сну. Тут не буде жодного «тримай планку хвилину» — буде дихання, включення тазового дна, стабілізація, поступове повернення сили. Я вчу жінку зчитувати сигнали тіла, а не ігнорувати їх. І в цьому найбільша різниця: ми не йдемо до мети через насильство, ми повертаємо тіло додому. І коли жінка відчуває себе зібраною в тілі — вона інакше живе, інакше приймає рішення, інакше дихає. Це не про спорт. Це про опору.

— Що саме відбувається під час ваших тренувань?

Кожне заняття починається з налаштування на дихання — це важливо, бо через нього ми активуємо центр тіла, знижуємо напругу. Потім додаємо вправи на баланс і стабілізацію — часто прості, але глибоко впливають на нервову систему. Тільки після цього — TRX-практика. І тут немає нічого стандартного: одна клієнтка робить випади в уповільненому темпі, інша — скручування у підвісі. Усе залежить від діастазу, болю, ресурсного стану, навіть фази циклу. Наприкінці завжди є “заземлення” — емоційне завершення тренування, коли тіло заспокоюється. У результаті жінка не втомлена, а зібрана і присутня в собі.

— Ви також приділяєте увагу тазовому дну. Чому це важливо?

Тому що це одна з найважливіших, але найігнорованіших зон у жіночому тілі. Саме від стабільності тазового дна залежить усе: як ми ходимо, дихаємо, тримаємо поставу, навіть емоційний стан. Якщо ця зона не працює — жодні присідання не мають сенсу. Ми починаємо з малого, і тіло швидко відгукується.

— Ви працюєте тільки індивідуально?

Не обов’язково. Є клієнтки, яким потрібна повна тиша, увага, особистий простір — тоді індивідуальні заняття. Але є й формат міні-груп: 2–4 жінки, де кожна почувається в безпеці. Це не зал, не шоу. Я бачу кожну, коригую рухи, підтримую. Також багато хто займається онлайн — і ефект абсолютно не гірший. Важлива не локація, а зв’язок між тілом і голосом тренера.

— Які результати бачать ваші клієнтки?

Найчастіше — спокій. Це звучить просто, але це велика перемога. Зникають болі, нормалізується сон, зменшується тривожність. Дехто каже: «Я вперше за п’ять років не прокидаюсь із відчуттям стисненого тіла». Інша розповідає, як знову змогла носити дитину на руках без болю. Але головне — змінюється ставлення до себе. Жінка починає ставити себе не в кінець списку, а в центр уваги. І вже не потрібно змушувати себе займатись — тіло само просить руху. Це й є справжній результат.

— Чому, на вашу думку, класичні фітнес-програми не працюють для жінок після 35–40 років?

Бо ті програми орієнтовані на молоде, чоловіче тіло з іншим гормональним фоном. А жіноче тіло після 35 вже живе за іншими правилами. Йому потрібна адаптація, ритм, відновлення. Інтенсивний фітнес часто виснажує, підвищує рівень кортизолу, викликає затримку рідини, проблеми зі сном. І це не лінь, а біологія.

— Якщо б ви могли дати одну пораду всім жінкам, яка б вона була?

Дивіться на здоров’я не як на відсутність болю, а як на відчуття себе. Занадто довго ми звикали терпіти: дискомфорт у спині, слабкість у тілі, напругу в грудях, втому «просто від життя». Моя порада — не чекати, поки тіло зламається, а почати з поваги до нього зараз. Мій підхід — це не спорт заради фігури, а щоденна тілесна турбота: дихання, активація глибоких м’язів, м’який рух, що повертає контроль. Я вчу не долати тіло, а слухати його. І саме з цього народжується справжнє жіноче здоров’я — не з героїзму, а з бережності. Дайте собі дозвіл на просте: дихати, рухатись без болю, зберігати рівновагу. Здоров’я — це не результат змагання. Це ваша внутрішня опора, яку можна відновити, якщо почати з малого.

Олександр МИРОНЕНКО