У класичній моделі медіаландшафту центр завжди мав більше голосу. Київ формував порядок денний, великі редакції - тон, а регіони здебільшого передавали  інформацію далі. Але війна змінила архітектуру довіри. Першими, до кого зверталися за інформацією, стали не національні телеканали, а міські сторінки у соцмережах, локальні платформи, ті, хто ближче до подій.

Цей структурний зсув можна побачити не лише у загальній динаміці -  а й у конкретних історіях. Одна з них - професійна траєкторія журналістки Наталі Дудки, яка працювала у трьох дуже різних середовищах: пресслужбі Полтавської міськради, благодійному фонді в Одесі та редакції «Суспільне Крим».

Полтава. Комунікація в моменті небезпеки

Коли в червні 2022 року Наталя долучилась до пресслужби Полтавської міської ради, йшов п'ятий місяць повномасштабної війни. Інформаційна функція влади перестала бути другорядною - вона стала частиною стійкості громади.

«У воєнному контексті люди шукають не просто інформацію, а сигнали, що хтось поруч, хтось тримає ситуацію під контролем. І саме в такій ролі може виступити публічна комунікація», - пояснює журналістка.

Робота Наталі охоплювала весь цикл: від написання та редагування текстів до монтажу відео та створення візуального супроводу. Сторінки міськради у Facebook і Telegram стали каналами для оперативного звʼязку, інструментом роз'яснення подій та спільного реагування.

  Одеса. Історії, що викликають підтримку

Згодом, у  2024 році, журналістка доєдналася до команди міжнародного благодійного фонду «Ваше місто». У рамках цього проєкту вона була відповідальною за медіа, сторітелінг та розвиток комунікацій у соцмережах.

Її основним завданням було не просто висвітлити факт допомоги, а зробити видимими тих, хто її отримує. У фокусі - особисті історії людей, які були змушені залишити свої домівки. Кожна історія - це не просто текст чи відео, а повноцінна медійна робота: інтерв’ю, монтаж, публікація, реакція аудиторії.

«Благодійність - це передусім про довіру. А вона зʼявляється, коли історія розказана чесно, коли людина на фото - не випадкова, а справжня», - каже Наталя.

Результатом стали не лише високі охоплення чи зворотний звʼязок, а реальні дії: підтримка від донорів, нові партнерства, зростання зацікавлення з боку міжнародних організацій. Комунікація перестала бути суто інформуванням і стала ланкою, що з’єднує допомогу з потребою.

Крим, південь, окупація. Редактор у полі нестабільності

Наступним етапом у діяльності Наталі, стала її робота на «Суспільне Крим». Наталя відповідала за підготовку новин про Крим, Херсонську та Запорізьку області - регіони, де джерела інформації надзвичайно обмежені. Це редакторська робота в середовищі, де інформацію не лише треба знайти, а й перевірити та подати так, щоб не завдати шкоди.

Верифікація новин на «Суспільне Крим» відбувалася у кілька етапів: офіційні релізи, повідомлення в телеграм-каналах, дані від партизанських джерел. Але ключове - в рішенні: що саме публікувати, як сформулювати, аби не втрати точність та баланс думки.

«Це робота не про швидкість. Це робота про відповідальність. Іноді простіше відмовитись від новини, ніж ризикнути довірою або безпекою», - наголошує Наталя.

У цьому середовищі журналістика втрачає комфорт і набуває ваги. Тут кожне формулювання впливає на реальність, а не лише її описує.

Журналістика без центру

Полтава, Одеса, Крим - не просто географічні точки на карті України. Це три абсолютно різні медійні контексти. Муніципальна комунікація, благодійна журналістика. національне мовлення в надскладних умовах. Але у кожному з них фігурує один і той самий підхід: прозорість, точність, етична ясність.

Цей досвід ставить під сумнів традиційну медіаієрархію, де «центр» знає краще. Сьогодні регіональні платформи не лише транслюють інформацію згори - вони формують власну рамку, власний темп та власну логіку довіри.

Журналістика в таких умовах не обовʼязково має бути гучною, аби бути впливовою. Історія Наталі Дудки - це приклад того, як локальний досвід, помножений на стійкість і компетентність, здатний утримувати інформаційний простір у критичні моменти.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube