Фараон Рамзес II, один із наймогутніших правителів Стародавнього Єгипту, помер близько 1213 року до н.е. у віці приблизно 90 років — винятково довго для свого часу. Він відомий своїми воєнними кампаніями, зокрема битвою при Кадеші, а також масштабним будівництвом, включаючи нову столицю Пі-Рамзес і десятки статуй самого себе.

Як пише Live Science, мумія Рамзеса II свідчить про те, що на пізньому етапі життя він страждав на важкий артрит та хвороби зубів, інформує UAINFO.org з посиланням на УНІАН. 

Вчені зазначають, що спина фараона була зігнута, а стоматологічні проблеми могли спричинити постійний біль чи інфекцію. Але остаточної причини смерті встановити не вдалося.

Попри те, що Рамзес II мав понад 100 дітей, спадкоємцем став його тринадцятий син — Мернептах. Історики запевняють: боротьби за трон не було.

"Дванадцять його старших братів померли до нього. Мернептах був наступним у черзі", — зазначила єгиптолог Сюзанна Томас.

Мернептах почав правління вже у старшому віці — йому було близько 60 років.

Після Мернептаха внутрішня стабільність похитнулася. Його онук, Сеті II, зіткнувся з узурпатором Аменмессом, який фактично контролював Верхній Єгипет.

"Сотні нащадків фараона могли відчувати спокусу здобути владу", — пояснює єгиптолог Хеннінг Францмайєр.

За життя Рамзеса II вважали живим богом, однак після смерті культ не став масовим.

"Його культ тривав епізодично, хоча приклади поклоніння збереглися навіть через 1000 років", — розповів Кемпбелл Прайс із Манчестерського музею.