Росія продовжує заперечувати суверенітет України, безпідставно вимагаючи права диктувати свої вимоги щодо внутрішніх справ України, констатує Інститут вивчення війни за підсумками аналізу поточних вимог Кремля у переговорах зі США, передає NV, інформує UAINFO.org.

Такий висновок у ISW озвучують на тлі інформації низки західних медіа про те, що на зустрічі із Трампом Путін вимагав гарантій, аби російська мова знову стала офіційною в деяких частинах або на всій території України, а також щоб Україна дала свободу дій Українській православній церкві Московського патріархату (УПЦ МП).

Щодо цих вимог Росії фахівці ISW наголошують, що такі умови позбавляють Україну права суверенної та незалежної держави встановлювати власні внутрішні закони і правила.

УПЦ МП не є незалежною релігійною організацією, а скоріше елементом Російської православної церкви в Україні, який підпорядковується контрольованій Кремлем РПЦ, нагадують в ISW. Крім того, РПЦ є елементом гібридної війни Росії - зокрема у просуванні наративів Кремля та російської націоналістичної ідеології для підтримки та розширення впливу Росії в колишніх радянських республіках. РПЦ також підтримувала російську державну ідеологію, засновану на ідеї, що України не повинно існувати.

Читайте також: Зеленський готовий на прийнятний для України компроміс на зустрічі із Трампом, – FT

Загалом вимоги Путіна щодо повернення російської мови до статусу офіційної та дозволу УПЦ МП діяти в Україні схожі на вимоги Росії щодо контролю над внутрішніми справами України, викладені в Мінських угодах 2015 року. Друга Мінська угода також вимагала від України внести зміни до Конституції, які могли б надати більшу автономію контрольованим Росією квазіреспублікам («ДНР» та «ЛНР») та розширити їхню роль в політиці України.

Наполягання Путіна на тому, що будь-яка мирна угода має враховувати «першопричини» війни, перешкоджатиме швидкому досягненню мирної угоди, як того хоче Трамп, підкреслюють в ISW. Там нагадують, що Путін включає до переліку цих причин ті ж питання російської мови в Україні та умови дозволу на діяльність УПЦ МП. Кремль висував їх ще навесні 2022 року на переговорах у Стамбулі. Загалом у російському баченні т.зв. «першопричини» війни виходять за межі України, а їх «усунення» вимагало б масштабних переговорів із НАТО. Раніше російські чиновники визначили як одну з «першопричин» той факт, що Альянс нібито порушив своє «зобов'язання» не розширюватися у Східну Європу та вздовж кордонів Росії у 1990-х, 2000-х та 2010-х роках.

ISW нагадує, що У грудні 2021 року Росія висунула Сполученим Штатам широкий набір ультиматумів, вимагаючи від НАТО:

• зобов’язання не приймати Україну чи будь-які інші країни як нових членів Альянсу;
• не розгортати жодних військових сил у державах, які стали членами НАТО після травня 1997 року;
• утримуватися від військової діяльності в Україні, Східній Європі, на Кавказі та в Центральній Азії;
• утримуватися від розгортання ракет середньої дальності, які могли б сягнути російської території.

Отже, поточна вимога Путіна про те, що будь-яка мирна угода має усунути [вигадані Росією] «першопричини» війни проти України, вимагала б тривалого та складного переговорного процесу не лише з Україною, але й з НАТО та США. Адже ці вимоги Росії — це вимоги масштабних поступок НАТО, які поставили б під загрозу цілісність НАТО та безпеку Європи та США в цілому, наголошують в ISW. Водночас держсекретар США Марко Рубіо заявив, що США не збираються зосереджуватися на «першопричинах війни», а радше на припиненні бойових дій.

Читайте також: Трамп хоче швидкої мирної угоди і зустрічі Зеленського з Путіним протягом тижня – Bloomberg

Пропозиціям Путіна щодо російського «законодавчого» зобов’язання більше не вторгатися в Україну та в Європу не можна довіряти, наголошують фахівці ISW. По-перше, Росія вже двічі порушувала попередні схожі міжнародні зобов’язання, а по-друге, Путін продемонстрував, що може вільно змінювати російське законодавство на свій розсуд. Адже Путін значною мірою ігнорував навіть Конституцію Росії для підтримки своїх політичних цілей, про маніпулюючи голосуванням за конституційні поправки (2020 року), які дозволили йому знову балотуватися на посаду президента у 2024-му та потенційно залишатися при владі до 2036 року. Обидва вторгнення Путіна в Україну (2014 та 2022) також порушили зобов’язання Росії за Будапештським меморандумом 1994 року щодо поваги до незалежності та суверенітету України в межах її міжнародно визнаних кордонів. Крім того, Росія постійно порушує міжнародні угоди, які забороняють агресію проти України, включаючи Мінські угоди. Тож поточна обіцянка Путіна щодо унеможливлення агресії РФ проти України не є ані поступкою, ані достовірною гарантією. Немає жодних доказів того, що Путін дотримуватиметься будь-якого подібного зобов’язання чи закону після укладення мирної угоди, наголошують в ISW.

Деталі щодо міжнародних гарантій безпеки України, на які нібито готовий піти Путін, наразі залишаються незрозумілими, але Кремль, можливо, намагається відродити свої вимоги щодо гарантів безпеки від квітня 2022 року — що нейтралізувало б такі гарантії для України. За даними Axios, на переговорах з Трампом Путін висловив готовність обговорити гарантії безпеки для України та згадав Китай як одного з можливих гарантів. Така ідея повторює «Стамбульські» пропозиції Росії у квітні 2022 року, відповідно до яких саме Китай, Росія та кілька західних держав були зазначені як гаранти безпеки для України. При цьому Росія вимагала, щоб такі держави могли надати Україні допомогу у разі майбутнього нападу лише після того, як усі країни-гаранти погодяться на таке рішення. Але Китай є близьким союзником Росії, який значною мірою допомагає російським військовим зусиллям та оборонно-промисловому комплексу Росії, тож КНР не буде нейтральним гарантом, наголошують в ISW. А участь Росії у списку «гарантів безпеки» зробила б такі домовленості беззмістовними. Тож якщо будь-яке майбутня мирна угода включатиме положення, подібні до висунутих Росією у 2022 році, це дозволить КНР або Росії накласти вето на будь-які рішення щодо допомоги Україні у разі чергового російського вторгнення.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube