У водосховищі турецької провінції Діярбакир виявили збережені руїни споруд віком 2400 років, включаючи скельні гробниці, мечеть, навчальні заклади та лазні.

Район Еїль у провінції Діярбакир тривалий час вважався перехрестям цивілізацій, де кожен камінь має свою історію. Проте найцікавіші знахідки останніх років виявилися не на поверхні, а глибоко під водою. Під час планових занурень у місцевому водосховищі фахівці натрапили на дивовижно збережені об'єкти, які десятиліттями були приховані від людських очей, інформує UAINFO.org з посиланням на "24 канал".

Еїль, розташований приблизно за 52 кілометри від центру міста Діярбакир, протягом тисячоліть служив колискою для численних культур. Історія цього регіону охоплює величезний часовий проміжок – від періоду Хуррі-Мітанні до ассирійського, урартського, мідійського, перського, римського та візантійського правління. Після 639 року нашої ери ця територія перейшла під ісламський суверенітет, що додало нових шарів до її багатої культурної мозаїки. Проте значна частина цієї спадщини опинилася під водою після завершення будівництва греблі Дикле, пише Arkeonews.

Спорудження дамби розпочалося ще у 1986 році та завершилося у 1997 році, коли чашу водосховища почали заповнювати водою. Хоча водойма стала критично важливим джерелом питної та технічної води для регіону, вона водночас поглинула цілі квартали та численні пам'ятки. Зокрема, під воду пішли райони Текке та Хаджиян.

Перед затопленням влада встигла врятувати найбільш значущі релігійні об'єкти – гробниці пророків Зулькіфля та Ельяси, які у 1995 році перенесли на безпечну висоту пагорба Небі Харун. Проте багато інших споруд залишилися на своїх місцях і були затоплені.

Нещодавно команди підводного пошуку та рятування (SAK) провінційного командування жандармерії під час тренувальних занурень задокументували стан цих об'єктів. Деякі фото опублікували на сайті TRT Haber.

На кадрах, знятих водолазами, видно стародавні скельні гробниці, мечеть, медресе (мусульманський навчальний заклад, що виконує функцію середньої школи та духовної семінарії) та кладовища, що належали до різних епох, пише турецьке видання Yenisafak.

На дні також спочиває візантійський хамам Деран, який колись розташовувався між замком та гробницями пророків. Особливу увагу привернули руїни медресе Джаферіє, також відомого як медресе Лала Касима, побудованого беями Еїля в османський період.

Професор Ірфан Йилдиз із Університету Дикле, зазначає, що ці пам'ятки віком приблизно 2400 років демонструють неймовірну стійкість. Попри тривале перебування у водному середовищі, вони зберегли свою цілісність і чіткі контури. У посушливі роки, коли рівень води у водосховищі падає, силуети цих стародавніх будівель стають помітними з поверхні, нагадуючи про затоплену велич минулого.

Фахівці підкреслюють, що територія навколо водосховища має колосальний потенціал для розвитку підводної археології в Туреччині. Систематичні дослідження цих об'єктів могли б відкрити нові факти про життя стародавніх цивілізацій Близького Сходу й залучити увагу туристів до культурної спадщини регіону. Нинішні знахідки стали лише початком нового етапу вивчення історії, яка буквально опинилася на глибині.