«Колимене називають «вкладником», я, напідсвідомому рівні, відразу уявляю себепід дверима Ощадбанку,перед очима постає картина «родинноговідчаю» коли ми, разом із мільйонамиспіввітчизників, були обкрадені державоюі втратили свої заощадження», -пишет в своем блоге Владимир Иванов.

«Яніколи не повірю, що та велика крадіжкавідбулася без вини перших осіб тодішньоїдержави, що «Ощадбанк» вибухнув таксамо несподівано як Чорнобиль. Япереконаний, - ґенеза тієї кризи єполітичною: у нас забрали можливістьбути вільними гравцями у після радянськомуісторичному періоді - брати участь уприватизації, не гнутися від холоду таголоду, не залежати від банальногошматка хліба. Фінансова освіта простогоукраїнця, елементарне розуміння простихфінансових процесів тоді рівнялосянулю і нас «розвели», це була найбільшаза час СРСР фінансова розводка.

Сьогодніситуація не краща. Про вкладника банкуабо кредитної спілки згадують лишетоді, коли на порозі вибори і до слова«вкладник» можна сміливо додати приставку«виборець». Наразі такий час. І більшістьгравців у цій темі активізувалися.Споживачі фінансових послуг мають знатиприроду турботи про них з боку окремихдепутатів, а також об'єктивно оцінитирівень концептуальності тих реформ якіпропонуються авторами.

Почнемо,із свіжої ідеї, суть якої зводиться дозапровадження інституту гарантуваннявкладів для вкладників кредитних спілок.Автори такої теми - «регіонали». Точніше,сама концепція належить ОлександріКужель. Різниця у тому, що вона лобіювалаподібний законопроект «об'єднаннястатусів вкладника кредитної спілкидо вкладника банку», у якості чиновниката в рамках своїх повноважень і обов'язків. ПР же робить це на порозі виборів абизайвий раз пропіаритись. Це не єдинийхід «регіоналів» аби «пригорнути у своїобійми» українського вкладника: упершому кварталі НБУ почав роздаватистабілізаційні кредити, щоб уникнутибанківських банкрутств напередоднівиборів, пообіцяв підвищити розміргарантій, що надає Фонд гарантуваннявкладів, ну і відоме нагодовування людей«вітіною тисячею».

Умене багато питань до уряду та національногобанку. Наприклад, чому уряд дозволибанкрутство близько п'ятиста кредитнихспілок, чи усвідомлює він те, що стількиж установ знаходяться у стані наближеномудо банкрутства, чому окремі ринокзапозичень для кредитних спілок фактично«відпущено» і окремі організації простозбирають гроші без ліцензій? Чому досіне існує статистики ошуканих вкладників,чи не для того аби відкусити з державногопирога кругленьку суму для компенсаціївтрат «мертвим душам»..? Для чого владоюбуло зрежисовано звернення двох десятківасоціацій з пропозицією СергіюТигіпку взяти захист вкладників підсвоє крило? Чи не для того, щоб накорені рубати будь-які радикальніініціативи ошуканих людей і годуватиїх «казками про покращення»? Чому Фондгарантування вкладів фізичних осібоперативно перенесли у місце якеунеможливлює пікети з боку вкладників?І тд.

Урядще кілька років тому мав концептуальнореформувати систему кредитнихспілок. Їй має бути віддана нішасоціального мікрокредитування, таксамо давно повинно було вирішено питаннядержавних гарантій по вкладам в кредитнихспілках. Міжнародна експертна спільнотата офіційні фінансові інститути вженеодноразово заявляли про необхідністьупорядкування питань гарантування повкладам у окремі кредитні установі,зокрема кредитні спілки. Зробити цедосить просто. Частка вкладів населенняу кредитних спілках не перевищує 1 % відтаких самих вкладів населення в банках.Фонд гарантування вкладів міг би спокійнообслуговувати і цю нішу. Цей факторзіграв би принципову роль у впорядкуваннідіяльності галузі - було б невдовзівідкрито рефінансування спілок абипокращити їх ліквідність, спілки отрималиб повноцінного регулятора та системнийпродуційний нагляд, коли відсікаютьсябазові фінансові ризики. Більше того,можливо після цього ми таки отримаємонормальний закон про кредитні спілки»,- информирует Дмитрий Иванов.