Всього за кілька метрів під поверхнею археологи, які виконували рятувальні роботи перед початком будівництва залізниці, знайшли момозтлі. Цим словом в мові народу науатль називали ритуальний вівтар, де громада залишала пожертви.

Але цей конкретний вівтар, знайдений у колишній столиці тольтеків Тулі, відомій мовою науатль як Толлан, і попередньо датований толланським періодом міста між 950 і 1100 роками нашої ери, приніс дослідникам моторошний сюрприз — людські рештки, пише Science Alert, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.

Тула процвітала після занепаду мегаполісу Теотіуакан на південному сході та до піднесення Імперії ацтеків. Місто стало серцем цивілізації тольтеків, чия архітектура, релігія та мистецькі традиції вплинули на пізніші культури центральної Мексики. На час прибуття ацтеків століттями пізніше вони шанували тольтеків як легендарних будівельників та ремісників.

Окрім обсидіанових лез та керамічних посудин, команда археологів знайшла людські останки. У міру продовження розкопок масштаб знахідки ставав все чіткішим. Навколо вівтаря з’явилися чотири черепи, один з яких все ще був прикріплений до кількох шийних хребців, що спонукало команду археологів з’ясувати, чи була людина обезголовлена.

Якби голова відокремилася природним шляхом після поховання, то зазвичай вона б відокремилася лише після того, як би зруйнувалися м’які тканини, що утримували її на шиї. Натомість, схоже, череп було видалено, поки ці тканини були ще цілими, що свідчить про те, що його навмисно відокремили від тіла.

Дослідники також виявили стіни та підлогу, що свідчить про те, що вівтар колись стояв у центрі внутрішнього двору, можливо, в елітній резиденції чи адміністративному комплексі.

«Ми припускаємо, що це були або кімнати, або частина елітного контексту, або для груп вищого рангу, залишки палаців, які могли існувати на цьому місці», — пояснив археолог Віктор Франсіско Ередія Гільєн з Національного інституту антропології та історії (INAH) у Мексиці.

«Ми знаємо, що на околицях Тули були квартали вищого та середнього класів, а набагато далі — простого люду».

Сам вівтар має площу приблизно один квадратний метр і складається з трьох шарів каменю — основи, виготовленої з кар'єрного каменю, можливо, андезиту; середнього шару з модульних блоків, витесаних з того ж каменю; і верхнього шару з річкового каміння та базальту. Біля основи вівтаря було знайдено два черепи, один звернений вгору, а інший на південний захід. Решта два черепи, те, що ймовірно є кількома людськими стегновими кістками, та інші артефакти були виявлені з-під ущільненого шару штукатурки перед вівтарем.

Дослідники кажуть, що останки можуть бути ознакою ритуального жертвопринесення, і вони досліджуватимуть кістки на наявність ознак цього.

«Хоча метали обробляли вже в посткласичний період, ми знаємо, що тут обезголовлення все ще проводили обсидіановими ножами, і вони залишали сліди порізів на кістках», — сказав Ередіа Гільєн .

Наразі вівтар ретельно задокументовано за допомогою фотографій, зйомки за допомогою дронів та детальних ескізів, поки археологи вирішують, як найкраще його зберегти. Інші артефакти, знайдені на цьому місці, були передані до лабораторій для подальшого вивчення.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube