1серпня у випуску новин каналу«1+1» транслюєтьсясюжет, у якому мене подають таким собібездушним нелюдем, який на посту міністраоборони нібито не піклувався про солдат,які отримали тяжкі поранення в Іраку.Приписують мені слова, яких я ніколи неговорив і як людина, як офіцер – ніколий не міг би сказати.

Будучи в жорсткійопозиції до Януковича і його політики,даючи згоду йти третім номером у списку Об'єднаної опозиції «Батьківщина», ярозумів, що нашу команду і мене особистоочікує попереду. І під час виборів, атим більше – після їх завершення.

Тожчогось неочікуваного не сталося. Простодля себе, зарубкою в душі, зафіксував –який саме (чий саме) канал розпочне литибруд і брехню першим, який саме журналіст(редактор, генеральний менеджер каналу)першим зганьбить себе, першим заступитьза межу людської гідності, професійнихта етичних норм журналіста.

Першимвиявився колись шанований канал «1+1» ійого керівник, колись шанований журналіст,Олександр Ткаченко.

І ще кілька слівпро власне сюжет.

Перше – службі вармії я віддав 25 років свого життя, якщододати навчання у Сувороському училищі– то 27, плюс три роки – роботі на арміюна посту міністра оборони, плюс 4,5 рокина посаді голови Комітету з питаньнацбезпеки і оборони. Як офіцер, завждидбав про солдата (незалежно від військовогозвання), про його життя і здоров'я. Люди,які мене знають по життю, Вам цепідтвердять.

Друге – чи міг я сказатитяжко пораненому офіцеру, який прийшовна прийом до міністра оборони, проситьпро допомогу в лікуванні, такі образливіслова: мені здорових нема куди дівати,не до Вас, мовляв? Не міг, виключено! Наприйомі у міністра присутні півторадесятки офіцерів і генералів, в томучислі керівник медичного департаменту,які можуть підтвердити, що такого небуло. Ніколи! Під час прийому міністромгромадян ведеться протокол, прийнятіміністром рішення фіксуються, потімпідписуються міністром і доводятьсядо виконавців. Тим більше, коли, якстверджує офіцер, йому потрібна булалише довідка про те, що він був військовим.За такою довідкою взагалі не требазвертатися до міністра – її надастьвійськкомат за місцем проживання. Більшетого, в нього на руках військовий квитокофіцера запасу і пенсійне посвідчення,де вказано про службу в армії. Тож усяця брехня білими нитками шита...

Третє– коли був міністром оборони, до мене,як Ви здогадуєтеся, люди зверталися зрізними проханнями, з усіх боків –посадовці, друзі, знайомі, хто завгодно.Вони знають, що всі прохання на кшталт«відмазати» від служби в армії, когоськудись призначити, підвищити в званні,«допомогти» виграти тендер – я відкидав.Принципово, хоч і наривався на невдоволенняі образи. Єдине прохання, на яке явідгукався і допомагав – коли йшлосяпро здоров'я чи життя людини, в погонахчи без погон, неважливо. Ви вперше цепочули, раніше про це ніколи не говорив.

Іостаннє – як і Ви, я співчуваю цьомуофіцеру, який у 2003 році був поранений,виконуючи завдання держави за її межами,а зараз, тяжко хворий, залишився безналежної уваги з боку тієї ж держави.Мені сумно, що замість надання допомогихтось використовує таких людей у своїхбрудних передвиборчих ігрищах.

Анатолий ГРИЦЕНКО