Справа не вномінальних ківалових-колєснічєнках,що є офіційними авторами закону. Справане в Литвинові, якого в останній моменткупили, переконали і залякали водночас.Справа не в інтелігенції, якою з особливимцинізмом прикривають подальшу реалізаціюплану зі знищення української мови.Справа у людині, що обіймає посадуПрезидента України і є номінальнимгарантом державного суверенітету ітериторіальної цілісності країни. 

Підписомпід мовним законом – до того ж, насправдіу парламенті неприйнятим – Янукович поставить під загрозу знищення мову якфундаментальну основу національноїідентичності українців, а значить самеіснування суверенної та цілісноїУкраїни.

Для чого? Щоб Путін і надалідемонстративно запізнювався на зустрічз тим же Януковичем на користь спілкуванняз російськими байкерами?

Щоб і надаліне мати жодних можливостей провестиСЕРЙОЗНІ рішення на користь України уекономічних стосунках?

Щоб і надалізневага до України аж перла відпершого-ліпшого російського «чинуші»,причому у формах, що відразу тягнуть наНоту протесту МЗС?

Щоб і надалі«п'ята колона» ревла від задоволення,не зустрічаючи у все більшій кількостірегіонів жодного опору своїй руйнівнійроботі від формально українськоївлади?

А може президент сам і очолюєцю «п'яту колону»? Прямо чи непрямо,свідомо чи несвідомо – яка нам різниця?Адже ж призначає він табачників ісаламатіних на ключові гуманітарні таоборонні напрямки, та й Уряд у нас очолює«русский человек» і публічний прихильникукраїнофоба Столипіна?

У такомувипадку я як український державник маюодин вихід – дострокові вибори абоімпічмент для такого президента. Ботакими темпами попереду на нас чекаютьМитний союз, ЄврАзЕс і «спільне» військодля захисту «спільних» же економічнихінтересів. А як у Кремлі вміють творитивеликі спільноти ми знаємо: наші дідипам'ятають це ще зі сталінськихчасів.

Одне зрозуміло із граничноюясністю: підпис під мовним законом –це підпис проти України. Але цей підписне лише удар по всьому українському, цетакож і спонука. Спонука і мотив длявсіх нас до об'єднання, спільної боротьбиі спільної перемоги над режимом. Ужезараз, уже на найближчих виборах. Боіншого виходу просто немає, якщо нехочемо, щоб від України лишилася тількиназва, та й та – не назавжди.
     

Вячеслав КИРИЛЕНКО