«Як відомо, принаймністаршій половині нашої шановноїаудиторії, все починається в житті змалого. Хліб - з зернинки, зоря - зпромінчика, масові репресії - з вибірковихарештів.

Проте, переглядаючиновини про чергові судові процеси надопонентами режиму, більшість навіть незамислюється над тим, що невдовзі намісці фігурантів цих справ можутьопинитись вони самі, їхні родичі абодрузі. Насправді межа між переслідуваннямиопозиціонерів та можливістю отриматистрок за антиурядовий анекдот є настількитонкою, що можна, певною мірою, говоритипро її відсутність. 

Так у двадцяті рокиминулого століття спочатку булирепресовані політичні діячі, потімдіячі культури і нарешті сотні тисячвійськовиків. Здавалось, що на цьомурепресії припиняться, адже не лишилосьнікого, хто опонував би радянськійвладі, однак за кілька років голоднасмерть прийшла в кожен дім. Нейтралітетне врятував мільйони українських селян.

Дехто буде опонуватиі говорити, що не можна порівнюватиситуацію в тоталітарному СРСР тасьогодні. Я не бачу особливої різниці. ДжорджОурелл дав дуже влучне визначеннятоталітарному суспільству, як такому,де правлячий клас втратив своє призначення,однак чіпляється за владу силою чишахрайством. Різниця між тоді і заразполягає виключно в тому, що досі режимвіддавав перевагу шахрайству. Хоча негребував і силою.

По своїй природізастосування незаконного насильстваурядом до громадян мало чим відрізняєтьсявід насильства, яке застосовує серійнийвбивця до своїх жертв. Якщо в вашійспільноті завівся маньяк, то незалежновід статі та віку, ви потрапляєте вкатегорію ризику. Попри наявність унього особливих вподобань, одного днявін може зацікавитись саме вами.  

Небезпеку становитьсаме сусідство з джерелом насильства.Ця небезпека є зрозумілою кожному увипадку появи у натовпі скаженого пса.Переважна більшість людей в такійситуації будуть діяти адеквантно,намагаючись якомога швидше нейтралізуватизагрозу. Це буде виходити в них природньо.Рефлекси, напрацьовані нашими печернимипредками, примусять негайно схопитинайближчу каменюку та опуститити її напсячу голову.  

Проте, коли загрозугромадянам несе уряд, самих рефлексівнедостатньо.

Необхідний ще певнийрівень абстрактного мислення, якийдозволяє за білими комірцями, яскравимикраватками та виголеними до блискущоками чиновників, побачити слинявусобачу пащу.