"Літературнамова" – не зовсім зрозумілий менісовєцький штамп. Карпа пише літературуз матюками, Подерв'янський матюки видає.Інша справа – правопис. Це законодавчозакріплені правила мови. Але він теж недогма, а предмет для обговорення.Будь-який правопис, доки його затвердять,закарбовує позавчорашній день. Крімтого, у 1920-х був один правопис, у 1960-х –другий, а в 1990-х – четвертий. Коли моябаба вчилася, буква "ґ" була. Колия – не було. Зараз є. Тому не требабеззастережно посилатися на правопис.Я говорю про загальний рушій, що муситьбути в мові. Він дуже простий: це їїпитомість. Насамперед вживати нашеслово, потім якийсь близькослів, і тількиколи синоніми вичерпані – ставитичужизм.

Як західняк я любив казати"ґратулюю", "евентуально","референтура", "екзекутива".Перехворів. Із польської лізли цілатинізми. Ще на заході слова-паразитибули німецькі, румунські, угорські –залежно від області. З москвинської тежзаходили запозичення французькі,німецькі.

"Мислю на русском язикє"– це велике облуддя. Люди мислять немовами, а картинками, образами – цеелектричні розряди нейронів у нашомумозку. Я дитинство провів у Чехословаччині,в такій собі мішанці: вдома говорилиукраїнською, в школу ходив москвинську,бо ж для дітей воєнних, а зовнішнєсередовище було чесько– і словацькомовне.Потім жив на Західній Україні, тожпостійно чув польське радіо. Ніколи нежив у одномовному середовищі. То менідозволяє порівнювати мови. Усі бідилюдства – від незнання.

Наприкінці1980-х я входив до тернопільських кіл, щопідіймали питання незалежності України.Поширювали видання, незаконно ввезеніз Балтії. Навала тієї преси продаваласяз великим попитом. Совєцькі газетикоштували 2–3–5 копійок, а самвидавчийпримірник на чотирьох листочках –карбованець, і люди купували. Із тисячпримірників трохи йшло у сховищеорганізації. Думали ми над своїм штампом.Першу мітку я вирізав із ґуми саморобнимирізцями для дерева – зробив знак "Ґ".Я вже знав, що то репресована, штучнознищена буква.

У середині 1990-х почалипропонувати вести гіт-паради всіляків газетах, бо ж я сидів на потоці відомостейпро це – був у числі відомих гудбознавців(музикознавців. – "Країна") Тернополя.Мав свою крамничку – диски, одягмолодіжний. Їздив на "Червоні рути",знайомився з виконавцями. Ми віднаходилизаписи й уже тоді просували українське,що на той час було. А пишучи, хотілось ібути цікавим, і якось вирізнитися, іматеріали подавати по-українськи. Тодів мене почали прострибувати перші такіслова. Скажімо, казав не тільки "група",а й "ватага", не тільки "банда",а й "зграя". І я собі чітко розмежовував,що "ватага" можна казати на гурт,який щось легше співає, а "зграя"– це вже рок-зграя.

Кожна мова, крімзапозичення чужих, має й інші шляхитворення слів. Один із основних – колислово набуває нових значень. І ті новізначення розвивають його застосування.Тут показовий приклад із таким словом,як "віз". Це начебто тільки те, щомає коні. Сказати "віз" на автомобіль– вже нібито по-селянськи. А полякикажуть "вуз". Мають і новотвір"самоход", але це більше як легківка,а "вуз" – узагалі транспортнийзасіб. Такий самий "вуз" у чехів.Везе – значить віз. До речі, "гараж"у французькій означає "кінськестійло". Колись віз мав кінну тягу,тепер двигун внутрішнього згорання,але ж застосування приладу не змінилося.Чому ми не можемо подовжити життя слову?Тим паче, що деяким словам таки подовжили.Наприклад, "стріла". Первинно —тростинка з пір'ям та наконечником. Досікажемо "стріляти", хоч у рукахвогнепальна зброя з кулями, які вже теждавно не мають вигляду кулі. Але історичнотак склалося, що це все одно куля, якавсе одно стріляє. І тут ніхто не пропонуєказати "шутінґ" або "шутувати".

Другийспосіб – коли твориться докорінно новеслово. До кореня додаємо приростки,наростки або корені слів сполучаємо –як слово "новотвір". Усталені коренічимось нарощуємо або якось поєднуємо.

Щеодин шлях – штучне створення докоріннонових слів, але на питомо наших коренях."Шляховказ" або "шляхівниця"– це повністю за правилами українськоїмови.

Є також спосіб словотворення,коли слово різко й докорінно змінюєзначення, часом аж на протилежне. Слово"пан" не є протослов'янськогопоходження. Прийшло від грецькогобожества пастухів – "Фавн". Стоявна двох ратицях, мав цап'ячу бороду,роги, хвіст – щось ближче до диявола.­Страшив пастухів, забирав худобу,тому вони віддавали йому жертву й шану.Українська не знала "ф", змінювалайого на "п" або "т". "Ф" миза останнє століття навчилися вимовляти.Тож "пан" і "фауна" –спільнокореневі. У слов'янські мови"пан" увійшло вже як возвеличення,звертання, наробило своїх похідних.

Запозиченіслова обростають, переосмислюються –іноді до такої дуристики, що стаютьлжедрузями перекладача. "Продюсер"у тих країнах, звідки прийшло, означаєгеть не те, що в нас. У них це той, хтощось виротворює або ж доводить платівкудо остаточного звучання.Звукотворець.

Надмірне, нічимнеобґрунтоване хапання чужинськихслів до вжитку я називаю синдромомПроні Прокопівни з п'єси Старицького"За двома зайцями". На наших теренахлюд, який крутився коло панів, хотівбути тому панству подібний, а освітибракувало й спрацьовувало "чув дзвін– не знав, де він". Люди намагалисяговорити як пани, не знаючи іноземнихмов, усе перекручуючи. Показовий приклад– слово "фуршет". "ля фурш" –це вила, а "фуршет" – виделка. ВРусскій імперії була така доба, колився знать спілкувалася французькою."Татьяна плохо понимала по-русски,изъяснялась по-французски", – писавПушкін. Їхня прислуга – з черні, простолюду– звороту "ан де жьоне а ля фуршет"не розуміла. Але виділялося останнєслово, і спрацював рефлекс, що коли"фуршет, фуршет" – то буде обжеровиськов панів. Значить, і нам перепаде. А вислів"їжа на вістрі виделки" – цеусталений зворот, що означає перекусити,почастуватися. Чому ми наші слова"пригощання", "частунок"викидаємо з ужитку?

Кажуть: "Запозичення– нормальне явище всіх мов". Так, алезабагато запозичень необґрунтованих."Без запозичень мова збідніє". Якщоскажу "співак випустив новий доробок,збірка коштуватиме стільки-то, кружальценадійде в продаж тоді-то, пісенникмістить стільки-то награнь, платівкавийде там-то, альбом називається так-то"– то хто тут збіднів?

Панує облуддя,що чим більше чужизмів – тим легшепорозумітися з іноземцем. Я постійно зними спілкуюся, знаю купу мов потрошки.Велика біда в тому, що – як і з "продюсером"– слова в різних мовах мають своївідтінки. Люди відтінки переносять наіншу мову. Говорячи одними словами,носій мови і той, хто не вивчив її докінця, вкладають різні смисли. У турків"бардак" – це склянка, "дурак"– зупинка. "Сарай" у тюркськихмовах – палац і замок, а в нас – стійло,хлів.

Дехто вважає українськусільською й несучасною. Та якщо в настрипільці-орачі історично мали розвинутехліборобство, рільництво – це ж можнавжити собі на користь. Приходять новітехнології. Купа слів – маловідомі абозовсім забуті – зникають, бо втратилисвоє застосування. Чому ми не можемозалучати ці слова? Чому ралом не називатиекскаватор? Чехи кажуть на нього "ридло",бо риє. Ісландська майже не має запозичень.Sími у давніх сагах означало чарівнунитку, за допомогою якої поміж собоюспілкувалися феї, а нині воно означаєтелефон. Відтак стільникова слухавка– farsími: нитка, яка працює на віддалі. Товони взяли слова з казок своєї минувшини,а ми боїмося брати їх зі свого сільськогогосподарства.

Бояться, що "людине зрозуміють". Чекайте! Мені непотрібно, щоб усі розуміли, декому вжедо земельки недалеко. Щоб люди вивчили– треба, щоб воно ввійшло до шкільнихпідручників. Точнісінько так само, яксвого часу це відублося з усіма, скажімо,термінами з фізики. Тих, хто не сприймутьукраїнської мови взагалі, можна непереконувати й у потребі новотворів. Аот творити і впроваджувати нове – цеконструктивний і наступальний шлях.Він дозволить із часом навернути їхніхдітей чи онуків.

Ще говорять, щоанглійська стисліша і через цеукраїнські терміни складні. А як тодіщодо німецької? В німців я зрозумів, щоукраїнська поряд із їхньою – дужестисла. Якщо розглянути всі випадки –виявиться, що українською багато чогокоротше, ніж навіть англійською."Встановити" хіба довше, ніж"інсталювати"? "Спинач" коротшеза "степлер". Архіватор –стискач.

Яке, в дупу, слово "кнайпа"українське Це – чистий німець."Картопля" – німець, наше – бульба,бараболя. Але я не кажу забувати їх,просто тими "кнайпами" не требазловживати. Коли починає доводити якийсьйолоп, що "філіжанка" українськеслово, а "чашка" – кацапізм, я йомуцитую Миколу Лукаша: "криша","кружка" – давні наші слова. Мимосквинам їх дали в тимчасове користування,прийшов час повернути.

Я – не пурист.Я не зовсім проти запозичень. "Майдан"– це тюркізм, у нас "площа", таксамо "козак", "казан" і "борщ"можливо навіть, їх я не кажу викидати.Але чому, маючи купу шляхів словотворення,використовуємо лише один – тупезапозичення чужизмів? Інші – сполученнякоренів, обростання наростками,приростками, набування нових значень,розвиток старих значень на вимогу доби,новотвори. Де воно?

Через фізичнузаборону вимерло мало мов. Натомістьбагато позникали через розчинення віншій. Завжди є мова-поглинач імова-загарбник. Закон фізики каже пропоріг насичення. Будь-яка губка може всебе ввібрати тільки певну кількістьводи. Те саме в мові.

Люди починаютьзапозичувати англійські слова, вжесловосполучення, далі нехтують відмінками.Наша мова синтаксична, в нас суть реченняне змінюється від порядку слів у ньому.Переставив слова місцями − а думказалишається та сама. В германських мовахтак не можна. А наші тупо переносятьїхню матрицю на свій ґрунт, не розуміючи,що в нас інше мислення, інші о́бразизринають. Це руйнує.

"Маніпуляторкурсора в системі координатікс–ігрек" заморські дотепникиобізвали мишкою. Це було арго – говіркавузького кола знавців. Виплеснулосяназовні, стало загальновживаним. У цьомувипадку рідкісно цікаво, що чужизм"маус" став називатися "мишка".Бо "компутер" ми якимось верстакомуже не спромоглися назвати.

Наскількия сильно виступаю проти запозичень ізанглійської, настільки ставлю її вприклад. Ця мова що п'ять років вноситьп'ять тисяч нових слів. Американець БіллҐейтс свою операційну сумісту "Вікнами"назвав, а в нас якби розробили – по-нашомуне наважилися б назвати. Це всепровінційність, містечковість, намаганняПроні Прокопівни показатися освіченоюпанною.

Підтримую ідею, що має бутив країні інституція, якась мовна варта.Юридично є подібні інститути. Це вмовному питанні був би головний суддя.­Мають входити мовознавці й фахівців різних галузях: медики, ІТ-івці,збутознавці, інженери. Фахівці висуваютьзавдання: "Ось, два аркуші слів, що зними робити?" Мовознавці напрацьовуютьпропонови, за зачиненими дверима доходятьзі знавцями цієї вузької галузі згоди– а тоді це без обговорень іде в словники,підручники й наукову документацію.Налагодити роботу: прийшло нове слово– обдумали – добрали свій відповідник− пішло в обіг. Із самого початку ябрався б за слова, які щойно входять уобіг: дауншифтинги, франшизи, мерчендайзери.Друга черга – слова, що зайшлираніше.

Також цей орган мусить матипідрозділ відстеження проявів дурні йробити попередження в такий-то строквиправити: "Не знаєте – підкажемо,не вмієте – навчимо, перечитимете –покараємо. Ваше незнання – це клопотиваші".

Кажуть: "Це зареєстрованасвітова торгова марка, тому Coca-Cola неможе писатися по-інакшому". Де Україна– там інформпростір наш. Це такі самібагатства, як нафта, зерно, сіль, земля,вітер. Якщо це наш простір – то тут мивстановлюємо правила. Чому інтересміжнародних компаній перевищує нашіінтереси? По вивісках пройтися: "Мура","Дермо", "Курвес" – і дівкинамальовані. Розумію, що "дермо" –то шкіра. Є випадки, коли для новогоринку змінювали назву. Mitsubishi Pajero наіспаномовні ринки йде під іншою назвою,бо іспанською це читається "пахейро"– онаніст. "Жигулі" змінили на"Ладу", бо воно співзвучне іноземцяміз "жиґоло". Чому ми на своємупросторі граємо за їхніми правилами?Треба сказати: "Хлопаки й дівки, хочетев нас працювати – змінюйте своє Sony на"Сонько", "Дрімко" – це вжеінше питання. Але то має бути написанонашими словами, нашими буквами".

"Готелю"не було, був "гостинний двір".Виникла дурня: гість у нас є, а живе нев гостинниці, а в готелі, хоча його тамі гостять. Була свого часу така когортавчених, які вважали "хай буде абияк,лиш би не так, як у москалів" – ізапозичували з латини.

Якщо івритвдалося відродити, не маючи інтернету,лише такий-сякий телепростір, то зукраїнською мовою зараз значно кращестановище. Найгірше – нема хотіння. Яне бачу його. Люди не хочуть бутиукраїнцями. А бути українцем – то нинінасамперед мовна ознака. У Берлініспілкуємося українською, підходитьлюдина і каже: "Прівєт зємлякам".Вона була з Луганщини. Звідки вона знає,що ми не з Росії? Мова. Сама говорячичужинською мовою, нас сприймає за своїхяк земляків. Це система кодів. Системасаморозпізнавання.

Українську мовувитискають з усіх усюд, але це вже непитання її смерті. Мова так закарбованана електронних, звуко– і видивовідтворювальнихносіях, що її забути чи згубити сталонеможливо. 100 років тому це фізично можнабуло. Папір міг згоріти. Нам пощастилодотягнути до теперішніх часів.

2005року виходець із Києва, що жив у Голандії,зробив питомий україномовний перекладвсіх обладунків Google. Виставив купу новихслів – сміливих навіть як на мене. Тійого пропонови обзивають "чужошматами",бо куки він переклав як "чужошмат".Врешті піднялася когорта лінуксоїдів,почали писати в управу Google скарги –мовляв, це не українська мова, вернітьпопередній переклад. І ті вернули тойсовєцько-український, у якому багатомосковизмів – "настройки","установка". Установка – це маленькаустанова чи що за дурня? Мають бути"налаштування" або "лаштунки".Словом, народ "пабєділ", людина,яка цьому себе присвятила, – зневірилася.Його помилка – що вивалив масив, надяким працював, можливо, роки, за однумить. Коли людина, зайшовши в застосову(програму - "Країна") чи на сторінку,бачить одне нове слово з десяти – махнерукою та й звикне. А коли змінені дев'ять– люди такого не люблять.

Найвірогіднішийпрогноз – що україномовна спільнотаяк у світі, так і в Україні, зменшиться,але буде затятішою. А якщо якась мовнаспільнота затята – з нею рахуються.Навіть як нас буде вісім мільйонів –це як Словаччина, Чехія, більше якбалтійські країни. Коли ставлю на верстак(комп'ютер. – "Країна") собі MacOS(операційна система Apple. – "Країна"),мені пропонується вибрати мовувстановлення – чеська там є, а українськоїнема. Бо наші 45 мільйонів, за невеликимвинятком, на цьому ніде не наполягають.А якщо ми самі хочемо бути бидлом, точому з нами хтось інший має рахуватися?Коли одні зі словами "Ні новотворам!"починають писати в управу Google, абискасували новітній український переклад,то звідти йде зрозуміла відповідь:"Спершу, хлопці, самі розберіться, якмає бути. А поки що буде все по-російськи."Тож, як на мене, хай ліпше буде вісіммільйонів, але тямущих. Знаючи числозатятих – розумієш, чим козиряти.

Багатовже написано, що мова – це національнабезпека. Від переходу на спілкуванняукраїнською тебе перестає розумітикупа народів. Це військовий захист. КолиНАТО бомбувало Югославію, і голландськіпідрозділи хотіли, щоб їх не розумілиінші, – переходили на свою.

Нинібудь-яка мова – це ринок збуту й окресленнякордонів держави. Зараз такий рівеньзасобів зв'язку, що прив'язка до землі,де ти ходив із ралом, де могили батьків– не обов'язкова. Ми, україномовніукраїнці, можемо бути розкидані поцілому світі, але якщо наша громадастановитиме 100 мільйонів – то будь-якийрозробник будь-якого товару розумітиме,що нами недоцільно нехтувати.

Заразусе вимірюється кількістю натисків,клацань.Логічний ланцюжок: коли в менестоїть суміста (система - "Країна")від початку українізована, і я заходжуу всемережжя – відразу розпізнаютьсяі моє розташування, і яка у мене суміста,і яка її мова. Коли українська – викидаєматеріали насамперед нею. Захочузавантажити "Вогнелиса" – вономені насамперед запропонує українською.Тобто, мені вже не треба шукати додатково,бо техніка розпізнала, що моя "Гвинда"чи МакОС працюють українською. Так саморозпізнається все човганнясторінками.

Відтак, якщо Chromeукраїнською за рік два мільйонизавантажили – значить, є попит. Цеспонукає розробника оплачувати перекладнадалі. Ніхто тоді не скаже, що то невигідно. Таке саме у суспільних мережах.Від початків усюди система бачить, щов тебе за мова – що тобі пропонувати.Ми набиваємо ціну клацаннями. Нинішнікористувачі-патріоти мали б це розуміти.Це питання як ідеології, так і бізнесу.

Длямене є різні спонуки творити слова.Скажімо, хтось робить запит. Такихприкладів більшає. Є коло однодумців –перекладачів, програмістів. Один технар− "виродок" у хорошому розумінні,що готує перед кимось представу(презентацію – "Країна") і хочеговорити по-українськи, підняв слово"планшет". Пропоную йому "гортач".Каже, пройшло "на ура" там, дезачитував. Хоча раніше я мітив собі"гортача" на заміну "бравзеру".Але Ромко Похила запропонував "борозник".Що ми робимо браузером, як не борознимопростір інтернету? Чому кажемо борознитикосмос, а не можемо сказати борознитивсемережжя? Ще й співзвучне з браузером– це дуже добре. Але ця чернетка покищо теж у вузьких колах. Зупинилися наробочій версії "­переглядач".

Багатощо в стані осмислення. Деякі слова немною вигадані. Є закрите спілкування.Поступово, сподіваюся, виноситимемо наширший загал. Якщо є автор – зазначаю,що це слово витворив такий-то. Останнімчасом притік однодумців через чолодошку(Facebook – "Країна"). Навали нема, алеодиниці переходять у десятки: "Якназвати це й це". Сідаю за пошуки:значення, застосування, галузь. Пробиваю,можливо, таке слово в нас уже існує.

Абуває, іду – стрельнуло. Так спало надумку побавитися з "пристанком".Слова "вокзал" нема підставвикористовувати. "Пристанок" і"причал" могло б поширитися зрічкових шляхів на суходіл – поїзди йлітаки теж причалюють.

Маючи івживаючи зрозумілі слова, ми підіймаємоосвітній рівень населення. Беручибудь-яке читво, людина хай і не знає, прощо йдеться, але головну думку ловить нарівні відчуттів. На відміну від "драйвера","розпізнавач" чи "стиківник"натякне: щось одне він стикує з іншим.

Мавчитання перед шкільними вчителямиукраїнської мови. Я для них відкривАмерику, бо вони не уявляли, що "бампер"польською звучить як "наразнік",а чеською "здержач". Вони гадали,що бампер − то міжнародне слово, яке єв усіх европейських мовах! Відкрив їмдва розмовники – з чеською і польськоюмовами – там намальована підвода(автомобіль - "Країна"), і її складові.80 відсотків слів – інші: спідометр –"шипкошчємєж" у польській, "рихломєж"– у чеській. Німецьке "гальмувати"чеською "брздніть" – від борозни.Колись кінні підводи мали або на колесоквач, або ж колоду, підв'язану під днищем.На схилах її опускали на землю і колода,волочачись по землі, стримувала віз.Залишала по собі борозну. Вони цюісторичну ланку не втратили: припасувалистару тяму до вимог часу. Польськоюдрайвер – "стеровнік". Від стерна.Те, що спрямовує, стернує чимось.

Намоїй сторінці голосують – видно за що.Людям найбільше подобається "равлик"як альтавіста, @. Шляхівницею я називаюкарту. Карта – не наше слово. GPS –шляховказ. Є ще запасний близькослів –місцевказ. Одне одному не суперечить.Коли їдемо дорогою – це шляховказ, алеж дивимося й місця – точку А, точку Б.Шукаю замінник "файла". Пропоную"сніп". Враховую, як воно дозволяєбудувати похідні: снопообмінник,снопосховище, битий сніп. Це питаннявідкрите.

Усе, що має людство, спершубуло мрією.

ДОЛУЧНИК –атачмент

(новотвір) Те, що долучаютьв "атачі", в "атачменті", абож просто "приатачують" – віданглійського attachment – прикріплення, ачиattach – прикріпити. Звісно, можна було бкористуватися буквальним перекладоманглійського терміну, але хотілося бнарешті відійти від того спадковогокріпацтва:)) Тим паче, що ми дійсно тойчи інший допис долучаємо до основноголиста, а не прив'язуємо його мотузкою:))

Доречі, слово долучник не є винаходомавтора цих рядків: воно й без того вжевживається у зухвалих (в добромурозумінні) та просунутих колах, тожзалишається його лиш підхопити ізапровадити в загальний обіг.

Чисподобалося Тобі нове слівце?

Пропонови ЮркаЗЕЛЕНОГО

продюсер – впровадник

акредитація– зголошення

інтерфейс –оболонка

дизайн – оздоба,оздоблення

адмінка – кермо, кермосторінки

реклама – зазивка

диктофон– самопис

райдер – виряд

авторизація– усправжнення

ґаджет –знадіб

локалізація – умісцевлення

спонсор– коштодавець

публічно –прилюдно

флешмоб – раптівка

скриншот,принтскрин – зняток

бітрейд –швидкотік

shoemaker17