У нашому парламенті є декілька затятих противників Євроінтеграції України, які напряму висловлюють свою лояльність до "русского мира". Їхні проросійські спічі та виступи у ЗМІ дратують свідомих українців.

Найяскравішим представником такої братії і беззаперечним лідером народної антипатії по праву вважається депутат-регіонал Вадим Колесніченко, чий виборчий округ знаходиться мало що не на військовій базі іноземної держави – в Севастополі. Тому нікому з нас не спадало на думку, що в біографії цього товариша знайдуться факти його зносин з Європою. Як от захищена ним три роки тому у Одеські юридичній академії "імені Ківалова" дисертація на тему: "Принципи права Європейського Союзу: загальнотеоретичні дослідження".

Сам факт наявності такого компромату спонукав мене до аналізу цієї наукової роботи. І ось, до яких я, як людина, яка мала відношення до захисту кандидатської дисертації, дійшла висновків.

Перш за все, окрім промовистої назви дисертації, впадає в очі низка фраз, тверджень та речень, які суперечать його антиєвропейській  та гомофобській риториці. Ну, от, наприклад, як те, що фактично уже з перших аркушів під час обґрунтування актуальності теми дослідження дисертант зазначає, що "Україна поступово стає повноправним членом родини європейських народів, бере активну участь у процесах європейської регіональної правової інтеграції. У процесі співробітництва і взаємодії України з Євросоюзом, особливо для зближення українського національного законодавства із законодавством ЄС першорядне значення має саме облік принципів права ЄС, оскільки процеси уніфікації і гармонізації здійснюються, насамперед, на основі цих принципів" (с.3 Автореферату дисертації).

Останнім дисертант приділяє особливу увагу, перелічуючи, окрім забезпечення погодженості між різними напрямками політики і діяльності ЄС та усунення нерівності і забезпечення рівності жінок і чоловіків, ще й принцип боротьби із соціальною дискримінацією за ознаками статі, раси чи етнічного походження, релігії чи переконань, інвалідності, віку і, що найцікавіше, сексуальної орієнтації. Ці принципи прав ЄС він відносить до загальних, тобто тих, які "посідають чільне місце, будучи найважливішими основами європейської інтеграції" (там само, с. 15).

Вони, на думку дисертанта, але вже аж ніяк не політика Вадима Колесніченка, "є важливим ефективним інструментом інтеграції, засобом забезпечення правової інтеграції, єдності європейського правового простору (там само, с.12), … і відрізняються від інших принципів права ЄС рівнем і строгістю захисту у випадку порушення, причому санкції для держав-порушників передбачені самим установчим договором"  (там само, с. 16 (розділ "Висновки")).

Цікаво, що відбувається у свідомості автора дисертації, який нині у розпал євроінтеграційних процесів в Україні почав активно підтримувати протилежну до своїх наукових досліджень точку зору, агітуючи спершу за відмову від зближення із ЄС. А потім – за зміну уже парафованих Угод про асоціацію з ЄС у частині недопущення одностатевих відносин, що є прямим потуранням антидискримінаційних норм та принципів європейського права, яке так прискіпливо вивчав новоспечений кандидат юридичних наук Вадим Колесніченко.

Не будемо розцінювати цю ситуацію з точки зору медичних діагнозів. На що не маємо права. Зазначимо лише, що успішність захисту дисертації Вадима Колесніченка, як і надання йому наукового ступеня кандидата юридичних наук, можна поставити під сумнів. Адже практичне застосування її результатів на практиці самим дисертантом – юристом, правознавцем, автором законодавчих актів дорівнює нулю.

Відтак, закрадаються сумніви у правдивості авторства цього дослідження. Оскільки, упевнена, що не може автор дисертації вважати тему, яку підібрав для наукового дослідження, не вартою реалізації на практиці. Тим більше, що ним є народний депутат, прямим обов’язком якого вважається написання законів України.

До того ж, з результатів апробації результатів дослідження випливає, що усі виступи на науково-практичних конференціях були здійснені Вадимом Колесніченком за рік-півтора до самого захисту дисертації. Те саме стосується і чотирьох наукових публікацій, що є прямим свідченням написання роботи у авральному режимі.

Хоча справжні науковці, намагаючись якомога глибше зануритися у проблему, апробують свої дослідження десятиліттями. Чого не скажеш про роботу дисертанта Вадима Колесніченка, яка, до речі, рясніє русизмами та характерними російській мові зворотами. Тож, скоріш за все, її таки писала російськомовна людина, яка пошкодувала грошей на фахове редагування тексту дослідження.

Але чи це був сам Вадим Колесніченко? На жаль, цього ми вже ніколи не дізнаємося.