Хіба могла подумати жителька села Куп’євате Глобинського району Катерина Чирва, коли  відпускала свого 18-річного сина Миколу на святкування Нового року з ровесниками у сусідню Лукашівку, що через кілька годин його не буде серед живих?!

Десятеро 17-19-річних друзів дитинства зустрічали Новий 2014-й рік у літній кухні обійстя Михнів, чий 17-річний син Влад теж був у цій компанії. 

Як розповів начальник Глобинського РВВС Володимир Костенко, на початку другої години ночі між Миколою Чирвою та 17-річним Владиславом Івановим виникла сварка й бійка, в результаті якої Чирва отримав тяжкі тілесні ушкодження, що потягли за  собою смерть. Судмедекспертиза констатувала розрив печінки та крововилив у брюшину. Триває слідство. Втім через 72 години арешту основний підозрюваний – Іванов – був відпущений додому під особисте зобов’язання (по-старому КПК – підписка про невиїзд), адже зізнався, що бив загиблого, але не мав наміру його вбивати.  

Катерина Василівна Чирва піднімала дітей сама, бо розлучилася, коли Колі було три, а Юлі – шість років. Микола навчався у Кременчуцькому СПТУ-7 на електрозварника. Мама раділа, що на практиці Колю визнали одним з трьох найкращих учнів, він і стипендію отримував…

Мешканці Куп’єватівської сільради шоковані. Особливо тим, що Чирва й Іванов ніби як дружили: Владислав ціле літо «не вилазив» з-за ноутбука, який мама купила Миколі. 

Інші кажуть, що трагедії не трапилося б, якби два роки тому 15-річний Влад Іванов поніс відповідальність за те, що на День села по-звірячому побив удвоє старшого за себе односельця. Подейкують, що заплатити потерпілому, щоб той не знімав побої, а міліції, щоб не порушували карної справи, буцімто порадила сільський голова. 

Тож безкарність і потурання призвели до логічного страшного кінця юнака, котрий, кажуть, ще в школі був, м’яко кажучи, без гальмів.

Оксана Корінь, рідна сестра Катерини Чирви, котра приїхала на похорон з Тернопільщини, каже, що все тіло небожа було в синцях - тулуб, ноги. 

«Це свідчить про те, що не два удари – у голову кулаком і ногою в живіт, як нас намагаються переконати, було нанесено Колі, його били довго й, можливо, - припускає вона, - не один. Я не знаю, чи це відображено у висновку судмедекспертизи, але на скроні у Колі була велика вм’ятина від удару перснем-печаткою, що була на пальці Іванова. Це ж якої сили був удар, що перстень лопнув! І з якою жорстокістю треба бити лежачого, щоб розірвалася печінка! А ще Колю явно з дороги не заносили, а волокли, бо у нього була зчесана шкіра на сідницях…»            

Тож у рідних загиблого вже з’явилися сумніви щодо того, наскільки слідству вдасться встановити справжні обставини тієї страшної ночі й винних у смерті Миколи Чирви. Бо мертвий юнак, на жаль, беззахисний перед брехнею дорослих і тих, кого вважав своїми друзями…

А всі тепер розказують різне. 

Учень СПТУ Владислав Михно розповів мені, що на столі в новорічну ніч у них було лише… пиво, якого вони випили літрів по два на душу. (До речі, матері Колі Влад зізнався, що вони пили й горілку). 

Не пригадує він, через що виникла сварка між Івановим і Чирвою. І самої бійки на вулиці він теж не бачив, бо нібито в цей момент пішов до вітру. Бив Миколу, за словами, Владислава, тільки Іванов. А вже побитого хлопці занесли до літньої кухні, бо сам він йти не міг. Посадили на стілець, з якого він сповз додолу. 

Тоді Колю переклали на диван. Він навіть не стогнав. Через деякий час усі почали розходитися додому, а Влад разом з Івановим та Сергієм Балюком – прибирати зі столу. 

Вже під ранок підійшли до Колі й не зрозуміли, дихає він чи не дихає. Взяли його й перенесли у веранду будинку, куди вийшли батьки Михна. Ніна Михно зрозуміла, що Коля мертвий і викликала міліцію та подзвонила його матері.

Мене Ніна Михно переконувала в тому, що вона після першої години ночі лягла спати й нічого не чула, аж доки не почула шум  на веранді.

Зовсім іншу версію від Ніни Михно, котра повинна нести відповідальність за дітей, яких запросила до себе додому, почула Катерина Чирва. Жінка нібито всю ніч не спала, дивилася телевізор. Не чула ніяких підозрілих звуків. Тільки під ранок почула якийсь шум на веранді. А коли вийшла, то побачила, що хлопці затягають у веранду Колю, щось таке казали, що його треба відігріти, бо замерз. Навіть хотіла штучне дихання йому робити, та зрозуміла, що юнак мертвий.

При матері загиблого батько Влада Михна розповідав слідчому, що одразу після побиття він заносив Колю з вулиці у літню кухню. І той вже був мертвим.

Так де ж правда? І скільки ще Коля був живим? І чому ні дев’ятеро друзів, ні дорослі не викликали «швидку допомогу» одразу, о 1.30, а чекали ще 5 годин, до 6.30, коли вона вже була не потрібна?

Й чи справді подружжя Михнів нічого не чуло? І чи тільки Влад Іванов катував свого друга Колю? Адже сусідка навпроти Анжела Климовська, яку допитували в присутності матері загиблого, розповіла слідчому, що на початку другої почула, що на вулиці верещать дівчата/дівчина й голосно матюкаються молодики. 

Коли вискочила, то побачила, що один парубок лежить на дорозі, а біля нього стоять троє. Ще й накричала на них, та Анжелин чоловік погукав її до хати, щоб «не мішалася» до молоді.

Мама Колі Катерина Василівна не може зрозуміти, чому смартфон її сина опинився у Сергія Балюка. Вона не вірить Сергію, що нібито Коля дав йому телефон на зберігання. 

Ще близько першої ночі Коля Чирва заходив зі смартфона на свою сторінку ВКонтакте, дзвонив у Кременчук, вітав свою наречену з Новим роком. Мама телефонувала йому близько третьої, але син вже не відповідав. 

Однак у журналі дзвінків і СМСок синового телефона хтось зітер інформацію про дзвінки й повідомлення! 

Хто й навіщо? І чи не заплатив її син життям за те, що не хотів добровільно віддати «другові» дорогий смартфон? Адже з місяць тому в нього зникла не менш дорога модель смартфона, і мати й досі не вірить, що Коля його «загубив».

І чи криється за всіма цими «нестиковками» бажання приховати й інший кримінальний злочин – залишення людини у небезпеці?!

Адже якби одразу викликали «швидку допомогу», можливо б, Коля Чирва був живим?