Дорогий Геннадію Адольфовичу! 

По-перше, дозвольте висловити співчуття. Попри проведену титанічну роботу, попри всі маневри та польові дослідження, попри партійну твердість та політичну незламність, цей чортів форум євромайданів таки було проведено. Не допомогли ні працівниці освітньої сфери, ні зондеркоманди петеушників, ні масовики, ні затійники. Попри всі бойові наскоки на церкви та книгарні, попри побиття та сльозогінний газ, галичани з Луганська, Полтави, Сум, Дніпропетровська та інших міст країни, а також долучені до них галичани кримсько-татарського походження провели таки свій шабаш у місті вашої бойової слави. 

Зірвати цю вакханалію не вдалося. Зірвати вдалося хіба що кілька петард. Теж весело, але масштаб не той. 

Одним словом, прогин не зараховано й перед пацанами незручно. 

Тож ми, пересічні харків'яни, висловлюємо вам свої співчуття, а разом із тим хочемо звернути вашу увагу й на очевидні помилки, допущені вами в ході боротьби з силами зла. 

Перш за все, Геннадію Адольфовичу, кадри. Які, за влучним визначенням одного з ваших попередників у боротьбі з кримсько-татарськими євро-галичанами, вирішують усе. Геннадію Адольфовичу, це, по-вашому, бюджетники? Ви бачили вирази їхніх облич? Особливо після п'ятої години стояння під дощем. По-вашому, так виглядають задоволені стабільністю трудові резерви? Де посмішки? Де блиск в очах? Де впевненість і відвага? Що це за обмотування наочною агітацією й понура черга за печеньками? 

Висловлюючи стурбованість, ми, пересічні харків'яни, надалі пропонуємо таке. По-перше, не ставити під плакати «Молодь за Януковича» працівниць освітньої сфери та бібліотекарів віком після 50 років. Триматися, так би мовити, усталених поколіннєвих меж. 

Також пропонуємо плакати, писані від руки (хоча й роздруковані в типографський спосіб) писати хоча б різним почерком. А то незрозуміло стає, хто цей титан, що не полінувався від руки, літера в літеру, кома в кому, списати стільки агітаційного матеріалу. 

По-друге, Геннадію Адольфовичу, гопники (до речі, знаєте, як тепер називають харківських гопників? Гепники й допники. Смішно, правда?). Так ось – де геополітична закваска передових загонів боротьби з темними силами? Де моральні імперативи? Де ідеологічна підкутість? Що за гасла вони викрикують? Що це за лозунг такий – «Шо не жопа – то Европа»? З вами це гасло узгоджували? І ви погодились? Ми, пересічні харків'яни, не розуміємо – на чий млин ллєте воду, Геннадію Адольфовичу? Людина, далека від тактики боротьби з галицькими татарами, може собі подумати, що Європа це все, що не є жопою. Себто, що Європа це щось протилежне тому місцю, куди ми йдемо під мудрим керівництвом партії. Чи ж за це стоїть під дощем п'ятдесятилітня бюджетна молодь? 

І насамкінець, про музику. Ми, пересічні харків'яни, з уважністю та зацікавленням переслухали музичний репертуар, яким ви глушили як бюджетну молодь, так і представників євро-татарської навали. І нас гризуть сумніви. Геннадію Адольфовичу, яка «Червона Рута»? Геннадію Адольфовичу, ви про що? Ви знаєте, що саме її, «Червону Руту», співають харківські ультрас? Ті самі ультрас, що кричать на стадіоні «Металіст» (так-так, Геннадію Адольфовичу – на стадіоні «Металіст») «Героям слава! – Слава Україні!». Ми розуміємо, що ви лише віднедавна почали ходити на стадіон, раніше вас туди не пускали, але спитайте свого приятеля! Він же голова місцевої федерації футболу, він підкаже. То що ж виходить – у нас спільна музика з тими, хто вигукує єврогасла? І прапори спільні, виходить? Ви, до речі, зрозуміли, що, підігнавши до пам'ятника Ярославу Мудрому колони бюджетників із жовто-синіми прапорами, ви зібрали, мабуть, найчисельніший євроінтеграційний мітинг у Харкові? Ви це як – на всяк випадок? На майбутнє? 

До речі, про майбутнє. Наскільки можна зрозуміти, ми, пересічні харків'яни, в ідеалі маємо дотримуватись трьох основних принципів – бути за Януковича, проти фашизму й проти гей-парадів. Натомість стає незрозумілим – який логічний зв'язок пролягає між Януковичем та гей-парадами? Нас, пересічних мешканців міста, в принципі насторожує розв'язана вашими ЗМІ рекламна кампанія гей-культури. Звідки стільки уваги до цієї теми, в чому тут партійний тренд? Чому ви з вашим приятелем (тим, який голова федерації) лише про це й говорите? Що це за таємничий гей-нацизм, на боротьбу з яким ви нас кидаєте? І головне – як це впливає на наповнення бюджету? Виникає риторичне питання – чи можемо ми просто лишатись антифашистами, без обов'язкового перегляду ваших агітаційних матеріалів? 

Одним словом, підсумовуючи сказане, хочеться згадати класика (довго пояснювати, ви не читали): «І рости, і діяти нам треба». Ну, себто, вам. І додати за тим таки класиком: «Ростемо ж ми, гей!». Нічого особистого, самі розумієте. 

Сергій #Жадан