Не потрібно бути екстрасенсом, щоб, прочитавши заголовок, не зрозуміти, про що йтиметься. Звісно про наше щасливе життя, соціально-справедливу державу, перспективне майбутнє і дорогого гаранта всіх цих слів. Так-так, саме слів. Хоча, як кажуть мудрі, слово – це сила (раніше не зовсім це розумів, тепер починає доходити). І якщо вони й бувають різні, то слова, скріплені підписом президента, ще й яка сила. Бо на їх підтримку мобілізується відразу багатотисячна армія «державних мужів» різного рівня. Весь доблесний адмінресурс стає в щільні лави владного війська. Але ж такий на сьогодні державний механізм впровадження політичних рішень. Але ж так і повинно бути в нормальній, правовій державі. У нас же держава саме така? Правда ж?

І я впевнений, що знайдеться безліч людей, які виправдають закони, прийняті 16 січня. Ми то всі прекрасно розуміємо, що це в дійсності за закони. І не треба кривити душею шановні. Будьте щирі. Хоча б самі із собою. Не треба зараз дешевих пояснень і випадів. Давайте просто хвилину помовчимо. Хвилина мовчання в пам’ять про демократію. Вона, звісно, не була ідеальною, та все ж була трішки схожою на демократію і все таки нашою. Можна сміливо сказати, що ми живемо в «революційний» час. В період кардинальних змін. От тільки зміни ці…

Більшість моїх знайомих на питання про закон КО майже нічого не знали. Щось наче і чули про нього і навіть негативно ставляться. Начебто… Але нічого конкретного. Виникає питання: хто буде роз’яснювати нашим вкрай обізнаним людям (бо кого не послухаєш, кожен все знає краще за всіх) про те, що відбувається в країні. Хто? Єврокомісари? Посли з Росії? Чи держсекретар США? Хто розтлумачить нам про те, що відбувається навколо? Хто розповість нам про нашу ж реальність, про наслідки і перспективи? Хто здатний донести цю інформацію, щоб суспільство дійсно збагнуло її значення? Ех-х-х-х. Знову ця лірика…

З одного боку, ти розумієш, що відродження національної еліти, яку сотнями років винищували, відбувається не за тиждень, і навіть не впродовж 10 років. І, начебто розумієш, що умови для такого відродження далеко не найкращі. Та все одно ніяк не можеш сприйняти людей, яким ПОФІГ. Очевидно, що суспільство періоду монархічних та пролетарських імперій перебувало у стані інформаційної ізоляції. Але ж зараз зовсім інша ситуація. У нас є Інтернет. Місце, де можна знайти все. Просто приділити 20 хвилин, задіяти логіку і все стає зрозумілим.

Цей закон зачіпає всіх і кожного. Він діє на всіх: і на жителів Сходу, Півдня, Центру, Заходу. Можливо Віктор Федорович вирішив приурочити його дню Соборності України. Зрівняти в правах, так би мовити, всю країну. Бо «западєнщина», зі слів багатьох «регіональних» політиків, «забагато собі дозволяє». Отак влада об’єднує Україну, постійно протиставляючи одним інших, стравлюючи між собою.

Останніми роками навіть Росія зі своїми строкатими міжетнічними особливостями і гебешними нахилами не дозволяє собі такого. Але ж Україна не Росія. І це таки дійсно так. Україна - не Росія і не Європа.  Ми  зависли на реєстрації. Тепер, або поїдемо далі, або депортують назад.