Регіоналка Олена Бондаренко, яка будучи заступником голови Комітета ВР з питань захисту свободи слова, проголосувала за її скасування і при цьому не була виключена з НСЖУ (скільки я не звертався до Спілки та комісії з журналістської етики - «чому?» - відповіді так і не отримав) - прийшла вчора в студію «Громадського телебачення» зі своєю фірмовою посмішкою - зверхньою, зухвалою, єхидною, блюзнірською.

Роман Скрипін запитав в неї, наскільки така посмішка доречна, коли в країні вбивають людей? Це образило депутатку. Розгнівавшись, вона розцінила питання некоректним і запропонувала поговорити про щось інше, а не концентрувати увагу на її посмішці. Бо інакше піде. Скрипін відповів, що не збирається її прив'язувати і повторив запитання. Бондаренко піднялась і пішла. Йдучи, згадала, як тут поводилися з Володимиром Олійником («не ідіотом») і закликала своїх колег по партії ігнорувати «Hromadske.tv».

Сьогодні Бондаренко з такою самою посмішкою дивилася на світлини побитих журналістів в руках парламентських кореспондентів, які оточили її в кулуарах ВР. 

З одного боку, радує те, що нарешті зі своєю «захисницею» журналісти почали розмовляти так, як вона того заслуговує. З іншого - не те, що дивує й обурює, а просто шокує, що діяльність Бондаренко ніяк не здобуде адекватної оцінки такої демократичної й свободословолюбної НСЖУ на чолі з Олегом Наливайком. Казус Бондаренко вже давно перейшов межу добра і зла.

А про її посмішку я висловився в раніше написаних блогах:

Як я на радіо «Ера-fm» Олені Бондаренко з Партії регіонів «комплімент» зробив

«Зрадівши, що нарешті дочекався, поспішив висловити щиру антипатію до Олени Бондаренко за її українофобію і зневагу до всього укранського. А також, зауваживши, що вона частенько гостює на різних ток-шоу, згадав її застиглий вираз обличчя, маску зверхності й зухвалості до опонентів - патріотів України. Поділився різкою неприязню до постійної кривої посмішки регіоналки, огидної аж до бажання поцілити в екран цеглиною».

Олені Бондаренко: «Давай, тисни гачок!»

«Я ж, коли бачу і слухаю Бондаренко, завжди «чомусь» згадую один з персонажів «17 миттєвостей весни» - есесівку Барбару Крайн, поставлену наглядачкою за радянською «піаністкою». Своїми манерами, стилем поведінки, іронічно-презирливою посмішкою й ненавистю у погляді вона мені здається дуже схожою на «регіоналку». Та й форма «унтершарфюрерши» вірному солдату партії регіонів Олені Бондаренко теж була б до лиця».