Вчора Рада анулювала рукотворні законопроекти 16 січня, але дива не сталось і деякі з них були заново внесені на розгляд. Вже ввечері на сайті Ради з’явився проект закону про організації, які отримують закордонне фінансування, авторства Вадима Колесніченка. На цей раз непримиренний мисливець за іноземними агентами пропонує дещо інші нововведення, ніж два тижні тому.

Словосполучення «іноземний агент» ви вже не зустрінете, однак великої ролі це не грає. Закон поширюється на усіх юросіб, які отримують закордонне фінансування, в тому числі і на громадські організації та ЗМІ. Виняток становлять релігійні організації, а також державні підприємства, установи, організації та господарські товариства.

Мін’юст повинен завести окремий реєстр, а самі організації зобов’язані щорічно подавати фінансовий звіт та звіт про діяльність, форми яких встановить Кабмін. Додатком до фінзвіту мають йти висновки аудиту, який організація мусить проводити за власний кошт. У свою чергу, аудитор повинен бути лише українським.

Загалом клімат створюється, м'яко кажучи, не надто сприятливий. Якщо до органів юстиції надійде скарга, то організацію очікує позапланова перевірка. Підстави для такої перевірки можна знайти завжди, наприклад, якщо організація на своїх заходах чи у публікаціях не вкаже, що вона отримує закордонне фінансування. Депутат Колесніченко вимагає повсюдної ідентифікації (читай таврування), очевидно розраховуючи розбудити демона ще часів холодної війни, коли шпіонів та засланих козачків знаходили скрізь, в тому числі й у власних сім'ях.

Санкцією за різноманітні порушення можуть бути штраф, призупинення діяльності або ж заборона рішенням суду.

На відміну від норм двотижневої давності цей законопроект не вносить змін до Податкового кодексу, однак загальна згадка про «обов'язкові платежі, що визначені Податковим кодексом та іншими законодавчими актами» все ж є.

Окрім цього законопроект вносить зміни у Закон «Про доступ до публічної інформації», у переліку розпорядників інформації з’являються організації, що отримують закордонне фінансування. Відповідно уся інформація про їх діяльність стає публічною.

Що у підсумку? Якщо закон набере чинності, то поза сумнівом певні громадські організації ризикують бути заблоковані постійними перевірками. Очевидно, що багатьох не стане на аудит. І проблема тут не у прозорості. Прозорість це прекрасно, однак якщо прозорість влади має бути вимогою закону, то прозорість громадських організацій з будь-яким фінансування це високий стандарт та засіб для чесної конкуренції. Для цього громадським організаціям потрібно створювати сприятливий клімат.

Потужне громадянське суспільства здатне підтримувати свої власні громадські організації. Наприклад, у Польщі 1% від податку надходить саме до громадських організацій. А ми маємо елементарне полювання на відьом, адже за відсутності потужних українських донорів та будь-якої державної підтримки, громадські організації змушені шукати фінансування за кордоном.