Зараз напишу крамолу, але все-таки напишу. І хай після цього мене називають провокатором.

Щойно мене запросили у групу «Юридичний відділ революції».

Я за фахом юрист. Тривалість судової практики - 5 років по господарським судам та судам загальної юрисдикції. Зовсім недавно моя судова практика поновилася. І за деякі речі я можу говорити з абсолютною певністю. Беззаперечним фактом є те, що юридична робота в більшості своїх випадків - безперспективна.

Причина банально проста. Адвокат є впливовою особою лише тоді, коли він діє у правовій державі. А у нас держава неправова. Всі зусилля кваліфікованих адвокатів, справжніх профі юридичної справи банально розбиваються об бетонний мур бюрократії, корупції та сваволі.

Будь який грифонівець чи звичайний мусор може послати тебе, посилаючись, що «мінє начальство сказало». Будь-який спецпризначенець Беркуту може безкарно відлупцювати тебе за «просто так». Будь-яка секретарка чи помічниця суду може, посилаючись на якусь неправильну буковку, мурижити стоси документів, від яких залежить чиєсь життя. Будь-яке прокурорське падло може перекваліфікувати адміністративний проступок у особливо тяжкий кримінальний злочин («сумські графітчики») і посадити молоду людину на один, три, п'ять, вісім чи чотирнадцять років на зону (Родина Павличенків). Будь-яка суддя може винести рішення проти вашого підзахисного, попри очевидні факти на користь невинуватості обвинуваченого.

Будь-який спосіб шукати справедливості в апеляційних інстанціях натикається на таку ж саму стіну ігнорування і нерозуміння. Будь-яка апеляція до елементарного почуття справедливості та здорового глузду (не кажучи вже про букву закону) пропускається повз вуха. В результаті ніщо не може полегшити долю людей, які потрапили у міліційні застінки.

Я не кажу, що робота адвокатів не потрібна. Але працювати в таких умовах можуть лише надзвичайно витримані люди. Витримані настільки, щоб щоденно миритися з тим, як повсюдно перемагає несправделивість. Де повсюдно все вирішують гроші та зв'язки. Де маразм став нормою, а бандитські «понятія» - законом.

Згадайте недавнє затримання та засудження до двох місяців ізолятору двох свободівців: Віталія Благодарного та Олега Матяша. Ні порушення всіх можливих норм процесуального законодавства (безпідставне затримання), ні очевидна відсутність доказів їх вини, ні сукупність пом'якшуючих обставин (один з обвинувачених - інвалід третьої групи та має вагітну дружину), ні професіоналізм адвокатів Олега Бондарчука та Сидіра Кізіна не завадили судді Бортницькій запроторити за грати на два місяці. Все, на що спромігся захист, - це ославити суддю криками «ганьба»....

Тому я як практикуючий юрист давно розчарувався у цій професії. В умовах панування кримінально-олігархічного режиму я ніяк не зможу вплинути на ситуацію ні своїми знаннями букви закону, ні почуттям справедливості та здорового глузду.

Так. Революції потрібні кваліфіковані юристи та адвокати. Але ще більше революції потрібні солдати - хоробрі, умілі та рішучі в бою і безжальні до ворогів. І я зробив свій вибір. Я зайвий раз не слідкую за чинним законодавством, я не виписую юридичну літературу, я не поїду стажуватись юриспруденції за кордон. Але гартую тіло, вивчаю своє місто та навколишні ліси, вчуся пропаганді та агітації, і ...вчуся битися. Чому? Тому що моя держава не лишила мені іншого вибору. Тому що моя держава не лишила мені змоги захищати свої права у законний спосіб. Тому що моя держава відібрала у мене почуття захищеності та віри у справедливий суд та здоровий глузд. Тож я готуватимусь... готуватимусь захищати себе сам. І під час загроз нести справедливість способом, не передбаченим жодним кодексом.

П.С. Пробачте, але накипіло.