Підсумкові тези по Конституції 2004 року. 

Вчорашнє повідомлення про те, що Юлія Тимошенко виступає проти її повернення, наробило багато шуму, а з подачі ряду політиків спровокувало чергову хвилю звинувачень її в просуванні «російського сценарію».

Я не маю доступа до повного текста листа Юлі, це легко можуть потвердити Arsen Avakov або Сергій Власенко. Але, знаючи, що Юля ніколи не робить висновків від барабана, можу приблизно реконструювати, що саме містилось в її посланні до фракції. Нічого складного тут нема, просто складання докупи того, що нам і так відомо. 

1) Нам уже давно відомо - влада недоговороздатна. Це стосується не лише Януковича особисто, а й Партії Регіонів як такої. Ви можете назвати випадок, коли перемовини призвели до якихось реальних поступок, а не чисто бутафорської імітації діяльності? Таким чином, висновок про недоцільність перемовин із ними цілком логічний, як і рекомендація вийти із переговорів про конституційний процес. Якщо нема результату в менш важливих питаннях, які підстави вважати, що вони будуть в такому глобальному питанню як Конституційна реформа.

2) Нам уже давно відомо - «опозиційних регіоналів» не існує. Численні повідомлення про утворення нової більшості на повірку виявлялись пустишками, адже досі немає людей, які реально вийшли із фракції. Як приклад можна навести Ярослава Сухого, або Віталія Грушевського. Останній навіть на Майдані виступав, а вчора виявилось, що це було черговим епізодом «розвода кошенят». Розмови про утворення нових груп чи групочок всередині фракції ПР так і лишаються розмовами - практично ніяких ознак їх реального існування нема. Тільки «інсайди», а як відомо, будь-який інсайд є частиною інформаційної війни.

3) Питання повернення Конституційної реформи 2004 року із самого початку містилось в програмі «Українського вибору» Віктора Медведчука. За дивним збігом пару днів тому Медведчук знову розпочав активну інформаційну підтримку Конституції 2004 року. Нам уже давно відомо - якщо десь засвітились «вуха» Медведчука, там готується велика пакость.

4) Конституційна реформа 2004 року, буде повернута за допомогою парламентського консенсуса: а) не означає утворення нової більшості; б) не означає, що новий уряд буде сформовано опозицією.

5) За умови відсутності нової більшості при впровадженні Конституційної Реформи уряд і прем'єр-міністр будуть призначені «старою» (а отже, «регіональною») більшістю. Таким чином, легко і просто, за активної участі опозиції, може бути призначений ще більш реакційний Кабмін, ніж азаровський, із Арбузовим чи Клюєвим на чолі. Зауважимо, що при конституційній реформі прем'єр-міністр уже не буде формальною посадою, а матиме величезні владні повноваження.

6) Навіть якщо припустити, що станеться диво, і новий уряд буде сформовано опозицією, і прем'єр-міністром стане опозиціонер, не слід забувати, що опорою Януковича є контрольовані суди. А нам уже відомо, як Ющенко легко і просто саботував рішення Кабміну Тимошенко, видаючи численні укази про їх призупинку та подаючи до Конституційного Суда. Януковичу це зробити буде на порядок легше: він повністю контролює судову ланку української влади. Таким чином, він повністю збереже контроль над ситуацією, а на опозицію будуть повішані всі собаки (як це уже було зроблено із урядом Юлії Тимошенко раніше).

7) Таким чином, рекомендації Тимошенко вийти з перемовин щодо конституційної реформи, і не голосувати жоден із її варіантів є абсолютно логічними.

Єдиним варіантом, при якому опозиція повинна йти на таке голосування, є:

- формалізація нової більшості. Не ситуативним голосуванням, чи обіцянками «в слушний момент встати на бік опозиції», а буквально - утворенням міжфракційного об'єднання;

- пакетом із конституційною реформою повинні бути призначені дострокові парламентські і президентські вибори;

Висновок: якщо Юля щось каже, не кваптесь з висновками. Досвід вже показав - вона бачить далі і точніше, навіть перебуваючи в ув'язненні.