На теренах колишнього Радянського Союзу Україна чи не єдина з країн, у яких втрачається наступність поколінь.

Коли дискримінація за віковою ознакою стає нормою, коли громадяни літнього і похилого віку зазнають дискримінації буквально скрізь (і в сфері трудових відносин, і в системі охорони здоров«я, і в сфері державного управління, і навіть в сімейних стосунках) - це не може не позначатися на здоров»ї суспільства в цілому.

Чому мусульманський світ має міцніші громади? Тому що там неповага до старших за віком просто немислима.

У нас же 14 мільйонів пенсіонерів практично викинуті із процесу державотворення, із процесу місцевого самоврядування. Молодь, звичайно, має бути якнайкраще залучена до всіх напрямів суспільного прогресу, але досвід старшого покоління ігнорувати так, як це у нас звикли, - це злочин перед нацією!

Ми все ще живемо за формулою більшовизму. Ми - суспільство крайностей.

То доводимо до маразму, коли членів Політбюро виносили із влади лише вперед ногами, то - інша крайність, коли люди, повні енергії, досвідчені, мудрі, зважені, залишаються поза сферою державного управління, внаслідок чого мають місце поверхові, недосконалі, а то й просто дурні закони, постанови, урядові рішення, ухвали судів, дії правоохоронних органів. У нас скоро саме поняття пенсіонер стане чимось непристойним, ганебним...