Так. Ми всі стомились. Не бачимо реальних змін. Не бачимо реального результату. Думаємо, що ми застрягли в цьому лайні назавжди. 

А тепер ставимо самі собі запитання. А який у нас вибір? Розійтись? Залишити Майдан?

Зробити крайньою опозицію, яка всього лише є дзеркальним відображенням нас самих? А що тоді відбудеться?

Білоруський варіант нам покажеться ще щастям! Окрім повної відсутності опозиції, в країні пануватимуть закони зони.

Або продовжувати боротись. Я хочу боротись. Не за себе, а за свою донечку, за наших дітей.

Вони мають мати можливість жити в нормальній країні і мене не цікавить, що хтось для цього щось не зробив. Мене лише цікавить і буде цікавити, чи я особисто зробив все для того, щоб моя Настя жила в нормальній країні. 

Якщо кожен буде ставити питання собі, а не звинувачувати сусіда у всіх своїх бідах, тоді ми переможемо і байдужість і банду, а наші діти будуть щасливими.

Дякую за увагу.