Мери й губернатори, які лякають федералізацією України, насправді підтримують жорстко централізований режим Януковича. Цей режим послідовно грабує місцеві громади всіх областей, придушує самоврядування і його фінансову основу. В реальності, за децентралізацію економіки й права регіонів бореться лише опозиція. Однак наші спроби захистити місцеві бюджети наштовхуються на постійний «ігнор».

Днями деякі губернатори й мери розродилися палкими промовами про «федералізацію» України в ім'я «самостійності регіонів і децентралізації». Це смішна й ганебна облуда, спроба врятувати конаючий режим Віктора Януковича від повсталої громадськості. «Біло-блакитні» «федералісти» словом і ділом («тітушками») висловлюють свою підтримку Президенту, який збудував жорстко централізовану, авторитарну систему економіки, політики й держуправління. В системі Януковича немає місця не те, що «федеральним» фантазіям Добкіних і Константінових – навіть записаним у Конституції гарантіям самоврядування.

Кожен українець наведе місцеві приклади того, як «Партія регіонів» ламала через коліно політико-бюрократичну, бізнесову, культурну еліту місцевих громад. Спершу російськомовних південно-східних областей, а потім, з 2010-го, й усіх решти. Правління «регіоналів» обернулося на першому етапі «покращення» владою одного регіону: донецького. Тоді, до речі, позбавили ілюзій перше покоління «федералістів», яке мріяло про особливий статус кремлівських агентів за прокремлівського президента. На другому етапі, поламали вже саму ту партію і «донецький» бізнес-клан – тепер на користь однієї-єдиної «сім’ї».

Політичних аргументів в нового покоління «федералістів» немає. Вони цинічні космополіти, які, висмоктуючи з України всі соки, живуть, відпочивають та ростять дітей на Заході; їх нечисельні виборці – застиглі у «совку» москвофіли. Цікавіше ж пройтися по економічній, бюджетній сфері політики авторитарних «федералістів». Наскільки ж «регіональноорієнтованими» є держбюджети та закони, які підписує улюблений Президент цих діячів?

Домінування центральних органів влади над податковою та бюджетною системою областей за правління Януковича щороку зростає. Шалене засилля корупції неможливе без жорсткої, авторитарної централізації економіки. Юридично, це робиться через протягування «регіоналами» незаконних положень у законах про державний бюджет 2010-2014 років, а також шляхом «штампування» Кабміном різного роду Постанов про розподіл коштів у «ручний»спосіб.

Зокрема, роками не виконується вимога ст. 24-1 Бюджетного кодексу про мінімальний обсяг державного фонду регіонального розвитку (1% від загального фонду держбюджету). Цей фонд - найдосконаліший і найпрозоріший на сьогодні механізм виділення коштів для місцевих громад. 2012-го року фінансування фонду становило 0,509% загального фонду, а 2013-го – вже 0,3%. Водночас «гарант» продовжував у майбутньому обіцяти збільшення частки місцевих бюджетів у зведеному бюджеті та й взагалі гарантував «збільшення інвестиційних ресурсів місцевих бюджетів».

Передбачений бюджетним кодексом мінімум державногофонду регіонального розвитку могло б бути дотримано лише в держбюджеті-2014. Але не так сталося, як гадалося. Регіонали, розуміючи, що втрачають можливість прямо «роздерибанити» хоча б якусь частинку із 3,4 мільярдів бюджетних коштів, вигадали «геніальну» ідею. На засіданні бюджетного комітету вони протиснули поправку до текстової частини закону про бюджет, якою: а) знову ввели субвенцію на соціально-економічний розвиток територій у розмірі 1,04 млрд. грн.; б) «роздерибанили» цей мільярд між своїми територіями; в) прописали у законі про Держбюджет (!), що субвенція на соціально-економічний розвиток є складовою державного фонду регіонального розвитку (!).

По суті ж цим рішенням команда «федералістів» вкрала 1,04 мільярди із державного фонду регіонального розвитку, а всі незаконні зміни до закону прописала виключно для того, щоб замести сліди, прикрити їх начебто благими намірами.

Замість встановленої у фонді регіонального розвитку прозорої процедури розподілу коштів між областями, відповідні асигнування розподіляються Кабміном «вручну» й «втемну»: через механізм тих же субвенцій на соціально-економічний розвиток територій чи державних капітальних видатків, що розподіляються Кабінетом Міністрів.

Так обсяг субвенції на соціально-економічний розвитоку 2012 році складав 1,91 млрд. грн.., у 2013 - 1,34 млрд. грн., у 2014 - 1,04 млрд. грн. Обсяг державних капітальних видатків, що розподіляються Кабміном: у 2013 - 1,4 млрд. грн.., у 2014 - 3,46 млрд. грн. Очевидна тенденція до збільшення «ручника» у розподілі видатків на території.

Для порівняння обсяг фонду регіонального розвитку (у якому мають концентруватися більшість фінансових ресурсів для підтримки регіонів) становив у 2012 році - 1,005 млрд. грн.., у 2013 – лише 0,99млрд. грн.,У 2014 році - 2,44 млрд. грн. (Невдовзі буде підготовлено і опубліковано інфографіку з наглядною візуалізацією розподілу коштів за цими трансфертами).Хоч на папері у цьому році влада й збільшила наповнення фонду, все ж механізми розподілу видатків, як сказано вище, стають дедалі більш «ручними».

В результаті, витрати фонду на середньостатистичного мешканця Донеччини торік склали 91,5 грн. (при середньоукраїнському показнику в 29,3 грн.). Як витрачаються субвенції, можемо спостерігати за щоденними звітами журналістів про тендерні розслідування. І це лише один з десятка прикладів антиконституційної централізації бюджетної системи.

Але цього улюбленому режиму юних «федералістів» виявилося замало. В жовтні 2013-го уряд покращенців розробив, а у січні 2014 бюджетний комітет уже схвалив пакет законодавчих змін, які б ліквідували залишки справедливості в бюджетному фінансуванні дорожнього господарства. Цим рішенням, зокрема,віддано усі кошти на утримання комунальних доріг обласним державним адміністраціям.

Зараз, нагадаю, ці кошти держбюджету більш-менш рівномірно розподіляються між місцевими бюджетами, себто органами того самоврядування, про яке язиком піклуються харківські й кримські гламурні «сепаратисти». Тепер же усі гроші цієї субвенції потраплятимуть в єдиний казан - ОДА, а звідти намісник Януковича - губернатор буде, вочевидь, на власний розсуд роздавати ці гроші на місця. До речі, проти такої бюджетної реформи рішуче виступила Асоціація міст України та ще ряд організацій.

А щоби регіональна політика Януковича стала ще «регіональніша» – Кабмін планував також передати центральному «Укравтодору» частину доріг місцевого значення. Слава Богу, не судилося: почався Євромайдан, якого так бояться «біло-блакитні» «регіоналісти».

Втім, подібні нормативно-правові зґвалтування «відпочивають» порівняно з тим, що на практиці робиться з коштами громад. Вже третій рік триває «зажовування» коштів місцевих бюджетів у Держказначействі. Це, нагадаю, не субвенції держбюджету, а цілком самостійні гроші місцевого самоврядування, які держава лише тимчасово зберігає на єдиному казначейському рахунку.

У вересні минулого року блокування місцевих платежів загострилося настільки, що парламентарі з міжфракційного об’єднання «Львівщина» мусили «штурмувати» Держказначейство у Києві. Лише по цій області станом на 10 вересня були неоплачені платіжні доручення на суму 127,1 мільйони гривень. Про допомогу тоді волали мери міст усієї України: від Львова до Донецька. Чому ж Кернес і Добкін тоді не повстали проти режиму під гаслами економічного «федералізму»? Чому чекали, поки уряд взагалі не зірвав прийняття місцевих бюджетів-2014?

В реальності, за децентралізацію економіки й права регіонів України бореться лише опозиція, яка вийшла на Євромайдан. Ми з колегами розробили й подали з десяток законопроектів, спрямованих на справжній захист самоврядування від «царя Віктора». Зокрема, нами зареєстровані законопроекти щодо прозорості фінансування проектів з фонду регіонального розвитку, більш справедливого розподілу коштів на дорожнє будівництво, недопущення казначейських зловживань тощо. Всі ці ініціативи досі заблоковано президентською більшістю Верховної Ради. Зокрема, й депутатами-мажоритарниками з регіонів, місцеві ради яких поки підтримують Януковича й белькочуть про «федералізацію».

«Федералізації» України не буде, як би не розв’язалася нинішня криза держави. Буде неминуча поразка Віктора Януковича. Після якої опозиція не повинна дозволити жодному наступному лідеру так централізувати економіку й бюджетну систему. Програма-мінімум реальної реформи: прийняти внесені законопроекти з децентралізації бюджету та детінізації держзакупівель. Програма-максимум для недопущення нових «Януковичів» – реалізувати на практиці конституційний принцип самостійності місцевих бюджетів, і відділити їх фізично від вертикалі Держказначейства та податкової служби.