Не буду приховувати, інтер’єр Пшонки завдав мені психологічну травму, причому настільки глибоку, що я боялася засинати в одній кімнаті з комп’ютером, у якому був відкритий фотозвіт з будинку екс-прокурора. Мені все здавалося, що як тільки відводиш очі від екрану елементи інтер’єру починають жити своїм життям.

Це психоделічне бикоко і є найкращим підтвердженням унікальності цього персонажа, бо він його породив, він у ньому жив і більш того, хотів продовжувати там жити. Не людина, а позаземна істота, я вважаю. І це в принципі підтверджує один з сувенірів, знайдених в його домі.

 Скажу одразу, уже на половині перегляду фото Євгена Чубука я відчувала надзвичайне захоплення Євгеном, бо навіть дивитися на вже готовий фотозвіт важко, не кажучи вже про те, щоб це все відзняти і викласти, а тим більше знаходитись у цій альтернативній реальності.

Ми, звичайно, ще не бачили усіх скарбів Януковича, але Пшонка його поклав на лопатки одним своїм недолугим будинком. Навіть не уявляю, що було в на величезній території Межигір’я, якби вона дісталася в руки цьому персонажу. Там і без того архітектурні рішення не викликають особливого захоплення, а все могло б бути і гірше. Наприклад, таунхаус з отаких будинків. Завмерла пісня цегли і потворних колон.

Викладати усі фото не бачу сенсу. По-перше, дивіться в оригінальному блозі, вони заслужили. По-друге, просто хочеться виділити декілька факторів, які у поєднанні і залишають таке гнітюче враження.

Фактор номер один – золото-золото-золото скрізь, все переповнене блиском, а там де блиску недостатньо його компенсують якимись неймовірно рябими фактурами.

Таке враження, що Пшонці настільки нецікаво жити, що йому треба, щоб всесвіт постійно мінявся і грав різними фактурами, тому він оточує себе такою кількістю неймовірно кітчевих речей. У нормальної людини від цього починає боліти голова, у екс-прокурора, вочевидь, виникають якісь інші реакції, бо він в цьому жив.

З іншого боку, хтось приймає наркотики, а йому достатньо увійти в одну з кімнат і все – в цих шторах можна роздивитися все що завгодно. Навіть я зараз без додаткових стимулюючих препаратів бачу там “Пекло” Данте.

 Ось до чого доводить невміння людини користуватися інтернетом (чомусь мені так здається). Ну телевізори ж у них є? Чому не замінити усю цю хуєту переглядом Шустера?

Ось іще красивий інтер’єр. Щоб було цікаво побухати. Побухав і вдивляєшся у штору, а там “мультики”.

 Ну вирішила людина в один прекрасний момент, що вона чомусь царь і почала собі імітувати царські інтер’єри, бо раптом без десятків кілометрів парчі життя стало немиле.

Або, може, його взагалі заслали з космосу чи паралельного світу. Якщо що у мене є навіть підозра на те, що оце якраз портал для переходу у іншу реальність.

Фактор номер два – сувенірна продукція. Подарунки від тих, кому недостатньо засовувати язика в сраку, щедро прикрашають цей благословенний дім.

Тут мені згадується  давня героїня цього блогу Шалена Анжеліка. Ото була б пара з Пшонкою! Разом би вони створили щось дійсно унікальне.

Але в принципі у Пшонки і своя непогана дружина, яка, мабуть, і доклала руку до створення всього цього шику. Ну тоді я розумію, чому її портретом прикрашають горілку, бо це жінка чиїм портретом горілку прикрасити не соромно:)

Треба бути людиною виключно неадекватного смаку, щоб вписувати в інтер’єр такі витвори хворого розуму.

І яйця! “Яйця Фаберже”. Хоча дивно все це якось, Батя ж яйця не дуже поважав.

В перший раз я переглядала всі фото з мобільного телефону. І побачивши один з кадрів трохи здивувалася – “нащо зберігати свій підпис у рамочці?” Потім я звичайно зрозуміла, що я лох і одразу не доперла, що це не просто підпис, а підпис викладений кристалами Сваровськи і ето вам нє што-лібо как, а как-лібо што!

Я не знаю, хто більш хворі люди – ті, хто придумують такі подарунки чи ті, хто вважають їх нормальними і тримають на видноті.

 Да-да-да! Ніколи б не подумала, але якщо викласти слова “закон, честь, гідність” кристалами Сваровськи, то виходить “срака”.

Йдемо далі – картини, портрети. Все це вписано в інтер’єр надзвичайно елегантно.

Ліричний відступ. Боже, телевізор з золотій рамці. Ну за що я все це бачу!

Деякі портрети кокетливо приховано за вазами з чашками, але ж ми все одно бачимо цю красу.

А тут, між іншим, я здавувалася, чому ні одному з персонажів не заліпили обличчя мордою Пшонки.

Це ж у його стилі!

 А це з елементами оздоблення з янтарю. Ха! Рагуль! Треба було з  якогось коштовнішого каменю, кого сьогодні вразиш янтарем!

Ну і останнє. Ікони. Тут те ж саме, що і викладене кристалами Сваровськи “закон, честь, гідність”.

 А дивіться як гарно вписано в іконостас портрети двох головних святих.