Останні пару днів мене турбують дві речі:

1. Масовий вихід чинуш різного калібру з Партії регіонів - ректорів, депутатів із фракцій Ради і маленьких рад, і т.д. Де ж були курячі мізки раніш? Як сказала Ганя, «вони всі винуваті, бо не могли сказати Януковичу ні». Я серйозно хвилююсь, щоб ці раптово прозрілі потім не затесались у ряди Самооборони, Правого сектору, тільки тому, що це тренд, лише через те, що так можна спасти зад у нагрітому кріслі. 

2. Істерія стосовно повалення пам*ятників Леніну. Я не проти знесення жлобістських монументів у глухих райцентрах, де такий символізм і то побєда над режимом. Але я за те, щоб усе-таки зносили за рішенням міськради, а не група радикального гоп-стопу тросом уночі.

Так от, зі звивуванням прочитала, що «Свобода» планує ще й попрацювати над станцією Театральна. По-моєму, це перебір. Цю станцію початково побудували в такому стилі, вона має певну історичну і естетичну цінність. Як і кожна зі станцій київського метро у своєму неповторному стилі.

Думаю, варто припинити цей парад невігластва. Інакше, після пам*ятників ми ще зніматимем зірки на кладовищах з радянських могил, наприклад.

Одним словом, не треба переходить тонку межу.

Бо інакше чим ми хуже харківських ідіотів, що розбили дошку Шевельова кілька місяців тому.