Висловлю свою думку стосовно пам'ятника, якщо він потрібен як такий. Історія вчить нас, що постать зі зброєю в руках сприймається поколіннями неоднозначно. Мене, як митця, завжди бентежило руйнування старих та встановлення нових скульптур. І так буде вічно, якщо ми не зрозуміємо, що не зброя, а робочі РУКИ та РОЗУМ мусять творити історію України.

Великі творці ще за життя створили собі пам'ятники: міст Патона, вірші Шевченка, музика Лисенка, серця Амосова та ін. Тому, я думаю, що цей монумент не має стати тріумфом перемоги когось над кимось. Наш найлютіший ворог - СТРАХ, ЛІНЬ та БАЙДУЖІСТЬ. Ми всі разом довели державу до братовбивчої війни. І кожен з нас винен у смертях героїв. Хай це буде уроком для нас і пам'яткою наступним поколінням.

Використання державної, національної, або євро символіки теж вважаю недоцільним - гинули брати різних національностей та віросповідань. На монументі обов'язково треба викарбувати імена силовиків, що боролися по той бік барикад. Це важко зараз усвідомити, але треба..