2 березня, на сесії луганської обласної ради, яка під тиском проросійських і відверто російських сил, проголосувала за прийняття рішення облради про те, щоб звернутися «по допомогу до братнього народу Російський Федерації у разі подальшої ескалації конфлікту», знайшлася лише одна людина, один мужній чоловік, який публічно виступив проти.

В житті завжди є місце подвигу. На перший погляд -шаблонна, суха фраза з плакатів часів радянського агітпрому. Перед очима відразу постає героїчна, як з гранітного моноліту, постать, яка кидає виклик цілій зграї ворогів. Або, навпаки, селянка, яка своїми руками, замість комбайну чи цілої механізованої бригади, зібрала врожай зі ста гектарів. Це плакатно і шаблонно.

Життя диктує свої закони і свої сюжетні лінії. Зараз, коли увага всієї світової спільноти прикована до подій в Криму і всі ми в захваті від мужніх вчинків наших вояків, події в Луганську відійшли на другий план. А даремно. У нас теж є герої, які роблять мужні вчинки в заблокованій проросійськими силами адмінбудівлі луганської ОДА.

2 березня, на сесії луганської обласної ради, яка під тиском проросійських і відверто російських сил, проголосувала за прийняття рішення облради про те, щоб звернутися «по допомогу до братнього народу Російський Федерації у разі подальшої ескалації конфлікту», знайшлася лише одна людина, один мужній чоловік, який публічно виступив проти. Депутат Луганської обласної ради Андрій Шаповалов.

Виступаючи перед депутатами, він закликав їх «не допустити війни в Україні».

«Навіщо ви це робите? Середній вік депутата облради – 59 років, ви ж не підете воювати, підуть ваші діти й онуки. Я не буду голосувати за це звернення. Якщо в цій країні будуть вбивати за інакомислення – ця країна приречена», – сказав Шаповалов.

Активісти «Луганської гвардії» спробували заглушити його криками і ударами, свистіли.

В той день, Андрій святкував свій День народження. Пізно ввечері, я зателефонував йому щоби поздоровити та подякувати за мужність і принципову позицію.

-Андрію, мої поздоровлення.Ти, мужня і чесна людина.

-Дмитре, відверто- було лячно. Їх натовп, а я один.

Один. Проти всього депутатського корпусу і натовпу, сп"янілого від своєї безкарності, бо відчувають підтримку влади і СБУ, яке робить вигляд, що не помічає їх присутності в центрі міста.

Хто, після такого вчинку, скаже, що один в полі не воїн?

Ні, панове. І один в полі воїн.

Якщо він дійсно воїн...