Не так давно я, як мужчина, брав на себе персональну відповідальність за те, що жінки - передусім в Україні - відчувають себе значною мірою враженими в правах. Як чоловік, я приділяю жінкам менше уваги, ніж вони на те заслуговують. Декларую безмежну повагу - але жінки це чомусь не помічають або, як варіант, відчувають її не в тій мірі, в якій заслуговують. 

Якщо є чоловіки, котрі відчувають те ж саме, що я - значить, відповідальність за «травму Восьмим березня» ми з вами, колеги, ділимо спільно.

Поясню на конкретному прикладі. Не так давно їхав до Харкова. В купе, крім мене - освітянка передпенсійного віку, молода жінка з дитиною і студентка. Хлопчик бавиться. Освітянка починає екзамен: «Знаешь, какой сейчас месяц? Март? Молодец. А какой замечательный праздник мы все отмечаем в марте?» Не стримавшись, встряю: «День народження Тараса Шевченка». Моєї іронії не зрозуміли: «Да вы что! А Восьмое марта!» 

Далі з`ясувалося, що це - не радянська виразка. 8 березня придумали ще до 1917 року, і не комуністки, а феміністки. Значить, вішати на  8 березня всі гріхи комунізму та соціалізму - велика помилка. Ледь не злочин проти всіх жінок світу. Далі освітянка попросила мене назвати відомих мені жінок. Імена Анжеліни Джолі, Моніки Белуччі, Едіт Піаф та Мадонни її не вразили, відреагувала лише на матір Терезу. Потім попросила назвати відомих українок. На Аду Роговцеву та Раїсу Недашківську скривилася. А згадка про жінок різного віку, котрі під кулями витягали поранених на Грушевського та далі продовжують волонтерство на Майдані, освітянку, здається, збентежила. 

Потім у розмову вписалася студентка. Вона заступилася за Радянський Союз, який узаконив для жінок таке прекрасне свято. Заодно нагадала, що гендерна рівність - це 23 лютого. На пропозицію обов`язково святкувати День жінок, але обрати будь-яку іншу дату, аби не асоціювалося з СРСР, була відповідь: «Это что, каждые двадцать лет будет меняться власть - и всё время переносить Женский день? Вы так хотите?» 

Останній аргумент з мого боку: жінок треба любити, поважати та шанувати 365 днів на рік, незалежно від дня календаря. Відповідь мене вбила: «Да, можно и нужно! Но раз в году, 8 марта - я королева!»

Я не знаю, хто довів ровесниць Незалежності України до такого стану, коли, аби відчути себе королевою та отримати чоловічу увагу, треба терпляче чекати 8 березня. Мабуть, все ж таки і я десь винен у цьому. Що ж, мабуть для тих жінок, котрі відчувають себе королевами лише раз на рік, нічого кращого за згаданий день не придумали. І не придумають. Справді, 8 березня для українок - це все одно, що мовний закон для частини моїх співгромадян...